Базилевич Олег Петрович

	Олег Петрович Базилевич
Особисті дані
Народження	6 липня 1938
	Київ, Українська РСР
Смерть	16 жовтня 2018 (80 років)
	м. Київ
Поховання	Байкове кладовище
Зріст	174 см
Вага	70 кг
Громадянство	СРСР → Україна
Позиція	правий крайній нападник
Професіональні клуби*
Тренерська діяльність**
Звання, нагороди
Нагороди	;
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
	** Тільки на посаді головного тренера.
	Дані оновлено 2008.

Оле́г Петро́вич Базиле́вич (6 липня 1938(19380706), м. Київ, Україна — 16 жовтня 2018, м. Київ) — радянський та український футболіст і тренер. Прославився як нападник київського «Динамо» 1960-х рр. У ранзі тренера утворив славетний тандем з Валерієм Лобановським у 1974—1976 роках. Ініціатор застосування новітніх наукових методик під час тренувального процесу. Очолював науково-дослідний центр клубу «Динамо» (Київ). Майстер спорту СРСР, заслужений тренер СРСР. Заслужений тренер України. Кандидат педагогічних наук.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Базилевич.

Ігрова кар'єра ред.

Починав грати у 1952 р. у київській дитячій команді «Будівельник». Вихованець київської ФШМ (Футбольної школи молоді), де грав з 1954 року. Дебютував у складі «Динамо» (Київ) у 1957 році. Відзначався високою швидкістю, технікою володіння м'ячем, чудовою грою у повітрі і м'якою пластикою рухів. Запамятався тим, що часто замикав на дальній штанзі подачі, які виконував Валерій Лобановський. Ці футболісти відзначалися спільним розумінням футболу, після «Динамо» грали разом у «Чорноморці» і «Шахтарі» (Донецьк).

Тренерська робота ред.

Після закінчення ігрової кар'єри Олег Петрович спочатку пропрацював нетривалий час на кафедрі футболу Київського інституту фізичної культури. Починав тренерську діяльність у «Десні». Прийнявши її у розпалі сезону-69, зумів вивести із зони «вильоту» в клас «Б», а до наступного чемпіонату підготував цілком конкурентоспроможну для другої групи класу «А» команду. У кінці сезону-70 уже підбирав футболістів під нове завдання — поборотися за путівку в створювану тоді першу всесоюзну лігу. Але громом серед ясного неба стала звістка про рішення нового керівника області розформувати «Десну»^[1]. Потім тренував команду другої ліги «Шахтар» (Кадіївка). У 1973 був запрошений тренувати «Шахтар» (Донецьк). Новий тренер вивів гірників до вищої ліги і в сезоні 1973 р. досяг чудового результату — 6 місце у вищій лізі СРСР.

Могила Олега Базилевича, Байкове кладовище

Після завершення сезону 1973 Валерій Лобановський, зайнявши пост головного тренера «Динамо» (Київ), запросив до Києва колишнього товариша по команді. Офіційно Базилевич був начальником команди, а Лобановський — головним тренером, але усі питання вони вирішували спільно і ділили відповідальність за результат. Саме Олег Базилевич став ініціатором запрошення до клубу науковців з фізичної підготовки. Розробляв програму фізичної підготовки гравців Анатолій Зеленцов — науковець, який співпрацював із Базилевичем ще коли той очолював «Шахтар». Добре спланована робота і хороший підбір гравців швидко дали результат — титули чемпіона СРСР 1974, 1975 та Кубок володарів кубків 1975.

Керівництво радянського футболу призначило дует Лобановський-Базилевич наставниками національної збірної Радянського Союзу, але після вильоту в 1/4 Кубка Європи та лише третього місця на Олімпіаді-1976 їх відсторонили від роботи зі збірною. Почалися конфлікти і у клубі — деякі футболісти нарікали на надмірні фізичні навантаження. Базилевич у кінці 1976 р. залишив «Динамо» (Київ).

У 1977-78 рр. був наставником «Динамо» (Мінськ), в 1979 р. — «Пахтакора» (Ташкент). Того року весь основний склад узбецької команди розбився у авіакатастрофі, але Базилевичу дуже пощастило — його не було на борту, бо у той день наставник відлучився, щоб відвідати дружину і сина, які відпочивали у Сочі.

Після «Пахтакора» тренував ЦСКА (Москва), «Зорю» (Ворошиловград), працював у «Славії» (Софія, Болгарія), олімпійській збірній Болгарії та кувейтських командах.

У 1993—1994 рр. очолював національну збірну України з футболу.

В останні роки життя Олег Базилевич боровся з хворобою Паркінсона. 16 жовтня 2018 року, вдень, помер у Києві^[2]. Похований на центральній алеї Байкового кладовища (ділянка № 42а, 50°25′17″ пн. ш. 30°30′27″ сх. д. / 50.4215111° пн. ш. 30.5076417° сх. д. / 50.4215111; 30.5076417).

Титули та досягнення ред.

Ігрові ред.

Чемпіон СРСР: 1961
Віце-чемпіон СРСР,1960.*
Володар Кубок СРСР: 1964
у списку «33 найкращих» — 6 разів°• 1962-64,
кандидат до олімпійської збірної СРСР(провів близько 10 контрольних матчів)
приз за найкрасивіший гол (1964).

Тренерські ред.

Чемпіон СРСР: 1974, 1975
Кубок СРСР: 1974
Кубок володарів кубків: 1975
Суперкубок УЄФА: 1975

Примітки ред.

↑ Деснянське півстоліття: віхи й імена / У цьому році чернігівська «Десна» святкує 50-річний ювілей / Футбол / www.sport.ua. Архів оригіналу за 6 квітня 2013. Процитовано 1 квітня 2015.
↑ Помер легендарний футболіст і тренер Олег Базилевич. ukranews_com (ua) . Архів оригіналу за 16 жовтня 2018. Процитовано 16 жовтня 2018.

Посилання ред.

Статистики кар'єри на klisf.info

Література ред.

Соскин А. Всё о футболе. Страны. Клуби. Турниры. Футболисты. Тренеры. Судьи. — Москва : Физкультура и спорт, 1972. (рос.)
Футбол. — 2008. — № 48 (620) (26—29 червня). (рос.)

[1] Деснянське півстоліття: віхи й імена / У цьому році чернігівська «Десна» святкує 50-річний ювілей / Футбол / www.sport.ua. Архів оригіналу за 6 квітня 2013. Процитовано 1 квітня 2015.

[2] Помер легендарний футболіст і тренер Олег Базилевич. ukranews_com (ua) . Архів оригіналу за 16 жовтня 2018. Процитовано 16 жовтня 2018.

[1]

[2]