Бадина
Бадина — заселена місцевість у місті Олександрія, частина мікрорайону Новопилипівка, колишнє село.
| Бадина Олександрія | ||||
|
На карті Олександрії | ||||
| Загальна інформація | ||||
|---|---|---|---|---|
| 48°38′52″ пн. ш. 33°06′55″ сх. д. / 48.647764° пн. ш. 33.115337° сх. д.Координати: 48°38′52″ пн. ш. 33°06′55″ сх. д. / 48.647764° пн. ш. 33.115337° сх. д. | ||||
| Країна | Україна | |||
| Адмінодиниця | Олександрія | |||
| Телефонний код | 05235 | |||
| Головні вулиці | Трапезонська | |||
| Транспорт | ||||
| Автошляхи | Т 1215 | |||
 | ||||
| Карта | ||||
Розташування ред.
Бадина знаходиться на лівому березі Інгульця, на крайньому півдні Олександрії. На півночі сполучається з житловим мікрорайоном Новопилипівка. Чітка межа між місцевостями відсутня, інколи в побутовму спілкуванні назва Бадина поширюється на всю територію Новопилипівки.
Історія ред.
На мапах ХІХ ст. на місці Бадини позначені невелике село Слань-Камень і Трапзон (Сторожевка). Побутували також назви Слань-Камінь, Сланкамен, Слан-Камянка, інколи — Бадяна, Бадина. Тут 1753 року розташовувався центр одного з перших шанців Нової Сербії — Усівський (до перейменування), 11 рота пандурського сербського полку. З 1766 р. — слобода Сави Станоєва, командира 12-ї роти Жовтого гусарського полку. В 1774 р. її купив Потап Миколайович Бадя (від його прізвища й виникла сучасна назва місцевості), по заповіту земля перейшла його сину, корнету Прокопу. В 1780 р. тут нараховувалось 143 селянина. Наступним власником села став ротмістр Дмитро Кременецький, від якого за борги перейшло до генерала Шмідта. Після власники мінялися ще кілька разів. Назва походила від існуючого поселення в Сербії — Сланкамен (Стари-Сланкамен[en]) і сербською мовою означає «солоний камінь».[1]
Відповідно до Абеткового списку поселень Херсонської губернії за 1856 рік Трапзон (Сторожевка) налічувало п'ять дворів і належала «спадкоємцям Стройніковим». Відповідно до цього ж списку «Слан-Камянка» налічувала дев'ятнадцять дворів і належала поміщику Кременецькому.[2].
Опис ред.
Місцевість являє собою майже суцільну приватну малоповерхову житлову забудову. Більшість будинків збудовано за радянського періоду, до початку 1980-тих рр. На заході та півдні місцевість обмежується річкою Інгулець, на іншому березі якої знаходиться село Марто-Іванівка.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Жахалова Надія. Околиці Олександрії: з історії виникнення поселень / Н. Жахалова // Вільне слово. — 2006. — 17 травня. — С. 3 ; Вільне слово. — 2006. — 24 травня. — С. 5 Короткі відомості про заселення околиць Олександрії Малої Березівки, Березівки, Войнівки спираються на праці краєзнавців, прізвища яких вказано в кінці публікації
- ↑ Алфавитный список владельческим и другого ведомства селениям, состоящим в Александрийском уезде, составленный из сведений, доставленных земским судом в 1856-м году. Архів оригіналу за 19 листопада 2017. Процитовано 28 листопада 2014.
|
Це незавершена стаття з географії Кіровоградської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |