Баглій Олексій Іванович
Олексій Іванович Баглій (нар. 2 січня 1925, Ірпінь) — український радянський архітектор.
| Баглій Олексій Іванович | |
|---|---|
| Народження | 2 січня 1925 |
| Смерть | квітень 2008 (83 роки) |
| Країна (підданство) |
 СРСР Україна |
| Навчання | Харківський національний університет будівництва та архітектури |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Харків, Полтава, Калінінград, Севастополь і Євпаторія |
| Найважливіші споруди | Меморіал «Багнет і вітрило» |
| Нагороди |
    |
Біографія ред.
Народився 2 січня 1925 в місті Ірпені (тепер Київська область, Україна).
Брав участь у Другій світовій війні. Нагороджений орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (6 квітня 1985), Червоної Зірки, Слави 3-го ступеня, медаллю «За відвагу» (12 березня 1944)[1]. Член ВКП(б) з 1948 року.
У 1951 закінчив Харківський інженерно-будівельний інститут. Працював у архітектурно-проектних установах Харкова, з 1971 року у Севастополі.
Споруди ред.
- Житловий будинок по вулиці Європейська в Полтаві (1954);
- Житлові будинки на вулиці Суднобудівельній в Калінінграді (1956);
- Корпус санаторію «Омега» в Севастополі (1963—1965);
- Житлові будівлі в Севастополі (1965—1967);
- Комплекс дитячого санаторію в Євпаторії (1965—1967).
Примітки ред.
- ↑ Память народа(рос.)
Література ред.
- Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 15.