Вікіпедія

Багалій-Татаринова Ольга Дмитрівна

Багалій-Татаринова Ольга Дмитрівна (7 жовтня 1890, Харків — 19 вересня 1942, Харків) — український історик, архівіст, бібліограф, бібліотекознавець. Донька академіка Дмитра Багалія, його секретар і помічниця.

Ольга Дмитрівна
Багалій-Татаринова
Фотопортрет
Народилася7 жовтня 1890(1890-10-07)
Харків, Російська імперія
Померла19 вересня 1942(1942-09-19) (51 рік)
Харків, Українська РСР, СРСР
·автомобільна аварія
ГромадянствоРосійська імперія, СРСР
Національністьукраїнка
Місце проживанняХарків
Діяльністьісторикиня, архівістка, бібліографознавиця
Галузьісторія
Alma materВищі жіночі курси
Науковий керівникБагалій Дмитро Іванович
ЗакладХарківський університет
БатькоБагалій Дмитро Іванович
У шлюбі зВ. Є. Татаринов
Дітисин Юрій

Життєпис

ред.

Народилася в Харкові в родині професора Харківського університету, вченого-історика Дмитра Багалія та його дружини Марії, уродженої Олександрович. Сім'я мала четверо дітей: Наталія (1888–1968), Ольга (1889–1942), Олександр (помер у 5-річному віці) та Марія (1899–1920). Родина мешкала на Технологічній вулиці (нині — вулиця Багалія), де й нині живуть нащадки Багаліїв.

У 1907 р. Ольга разом із сестрою Наталею закінчила харківську гімназію, в 1914 р. — історичне відділення історико-філологічного факультету Вищих жіночих курсів у Москві.

У 1918 році Ольга Багалій одностайно було обрано в члени Харківської громадської бібліотеки (ХГБ) шляхом прямого балотування. Цього ж року Ольга Дмитрівна закінчила тримісячні курси бібліотекарів та почала працювати бібліографом у ХГБ. Також обіймала посади бібліотекаря у кабінеті для читання (1921–1922) та консультаційного відділу. Пізніше, у 1924 р., була заступником завідувача консультаційно-бібліографічного відділу Б. О. Боровича та науковим співробітником бібліотеки.[1]

У 1920–1925 — асистент кафедри російської історії, завідувач кабінетом історії України Харківського інституту народної освіти.[2] Читала курси історіографії Росії та історію соціальних рухів у Росії.
У 1922–1927 — архівістка (з перервою) Харківського історичного архіву. Впорядковувала, описувала і виявляла документи з історії масонства, декабристів на Слобідській Україні, військових поселень у Південній Україні в першій половині XIX століття.

Одночасно в 1922–1925 — аспірантка, 1925–33 — секретар історичної секції, науковий співробітник Харківської науково-дослідної кафедри історії української культури (з 1930 — Інститут) імені академіка Дмитра Багалія.

У 1928–1929 рр. О. Д. Багалій-Татаринова обіймала посаду завідувачки відділу «Україніка», створеного її батьком за часів, коли він був головою правління Харківської громадської бібліотеки (ХГБ).

У 1930–1934 — позаштатна співробітниця Комісії для вивчення соціально-економічної історії України XVIII–XIX століть у зв'язку з історією революційної боротьби (голова — академік Дмитро Багалій, керівник — професор О. Оглоблин, вчений секретар — Н. Полонська-Василенко).

З 1932 року після смерті батька описувала і впорядковувала його архів, була одним з організаторів видання його творчої спадщини у 15 томах (проєкт не був реалізований).

У 1934–1935 — наукова співробітниця Інституту Тараса Шевченка.[2]

Не маючи стабільної роботи, після кампанії «чисток» у наукових установах, Ольга Дмитрівна працювала лаборантом на історичному факультеті Харківського університету (1935).

З 1935 року Ольга Багалій працювала провідним бібліографом Центральної наукової бібліотеки (ЦНБ) Харківського університету.

У 1941 р. Ольга Дмитрівна закінчила роботу над дисертацією, але в умовах окупації міста захистити її не мала змоги. З кінця 1941 р. (після евакуації вишу) і до кінця життя обіймала посаду заступника директора з наукової роботи ЦНБ. Завдяки тому, що у 1942 році О. Д. Багалій входила до складу комісії з «очищення фондів» під час кампанії з вилучення культурних цінностей України, бібліотека університету не втратила фонд рукописів, стародруків, раритетних видань.

Впродовж 1936–1941 років співпрацювала з Інститутом української літератури АН УРСР.

Після втечі сталінських військ з України, під час Німецько-радянської війни, включилася у громадську роботу. На початку 1942 року була зарахована до групи істориків і архівістів ВУАН на чолі з В. Міяковським для написання історії архівної справи в Україні.

Померла в Харкові внаслідок автокатастрофи.

Твори

ред.
  • До джерел про декабристський рух на Україні. «Архівна справа», 1926, кн. 2/3;
  • Записки І. Є. Бецького про лютневі дні 1848 р. в Парижі. Там само, 1927, кн. 2/3;
  • Нариси з історії військових поселень на Україні. «Наукові записки Науково-дослідчої катедри історії української культури», 1927, № 6;
  • Нариси з історії військових поселень на Україні [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Ювілейний збірник на пошану академіка Дмитра Івановича Багалія з нагоди сімдесятої річниці життя та п'ятдесятих роковин наукової діяльності. — К.: З друкарні Української Академії наук, 1927
  • Матеріали до історії декабристського руху на Україні. В кн.: Нариси з соціально-економічної історії України, т. 1. К., 1932;
  • Матеріали до історії польського повстання на Правобережній Україні 1863 року. «Архівна справа», 1933, № 7/8 [у співавт.].
  • Історія військових поселень в Україні. Із неопублікованої спадщини. — Харків, 2007. — 348 с. — ISBN 978-966-2918-32-8.

Примітки

ред.
  1. ↑ Багалій-Татаринова Ольга Дмитрівна
  2. ↑ а б Богдашина, О. М.; Кравченко, В. В. (2003). Багалій-Татаринова Ольга Дмитрівна (Ukrainian) . Т. 2. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. ISBN 978-966-02-2074-4.

Література

ред.
  • Березюк Н. М. Дочь историка: Ольга Дмитриевна Багалей-Татаринова (1889—1942 гг.) // Багаліївські читання в НУА, ІІІ. Д. І. Багалій і культура Слобідської України: програма та матеріали, Харків, 6 листопада 2000 р. Харків, 2000. С. 14–24. Електрон. аналог: URL: http://dspace.univer.kharkov.ua/bitstream/123456789/303/4/doch.pdf [Архівовано 18 липня 2019 у Wayback Machine.]
  • Березюк Н. М. О. Д. Багалій-Татаринова: сторінки біографії // Студії з архівної справи та документознавства. — Київ, 2002. — Т.8. — С.190 — 194.
  • Березюк Н. М. Історик і бібліограф Ольга Дмитрівна Багалій-Татаринова // Бібл. форум України.— 2009.— № 4.— С.39—44.
  • Багалій-Татаринова Ольга Дмитрівна // Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. — 1941 р.): матеріали до біобібліографічного словника / авт.-уклад. Л. В. Гарбар ; відп. ред. Л. А. Дубровіна ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т рукопису. — К.: НБУВ, 2017. — С. 27–28. ISBN 978-966-02-8536-1 http://irbis-nbuv.gov.ua/E_LIB/PDF/EIF0000083.pdf
  • Верба І. Багалій-Татаринова Ольга Дмитрівна // Довідник з історії України (А — Я). Посібн. для серед. загальноосв. навч. закл. / За заг. ред. І. Підкови, Р. Шуста. — 2-ге вид. доопр. і доповн. — К.: Генеза, 2002. — С. 44 — 45.
  • Кравченко В. В. Д. И. Багалей: Научная и общественная деятельность. Х., 1990;
  • Богдашина О. М. Діяльність Харківської науково-дослідної кафедри історії української культури ім. акад. Д. І. Багалія. Х., 1994;
  • Богдашина О. М., Кравченко В. В. Багалій-Татаринова Ольга Дмитрівна. В кн.: Українські архівісти: Біобібліографічний довідник, вип. 1. К., 1999;
  • Богдашина О., Верба І. Листи Н. Д. Полонської-Василенко до О. Д. Багалій-Татаринової. В кн.: Наукові записки Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського: Збірник праць молодих вчених та аспірантів, т. 3. К., 1999;
  • Матяш І. Архівна наука і освіта в Україні 1920—1930-х років. К., 2000.
  • Павлова Т. Г. О. Д. Багалій: доля історика // Багалій О. Д. Історія військових поселень в Україні. Із неопублікованої спадщини. — Харків, 2007. — С. 5—32. — ISBN 978-966-2918-32-8.
  • Березюк Н. М. Повернені з непам'яті: (О. Д. Багалій-Татаринова, 1889—1942 р.). // Харк. ун-т. — 2001.— 9 січ.
  • Гісцова Л. Харківський історичний архів: 1880—1943 / Любов Гісцова // Архіви України. — 2006. — № 1-6(259). — С. 376—411. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ay_2006_1-6%28259%29__23

Джерела

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Багалій-Татаринова_Ольга_Дмитрівна&oldid=40138429