Баворов

муніципалітет у Чехії
Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Баворов (чеськ. Bavorov) — місто у Чехії, розташоване в північно-західній частині Південночеського краю; округ Страконіце - на березі річки Бланіце.

Місто
Баворов
Bavorov

Прапор Герб
Прапор Герб

Координати 49°07′19″ пн. ш. 14°04′44″ сх. д. / 49.121931975598° пн. ш. 14.078943841876° сх. д. / 49.121931975598; 14.078943841876

Країна  Чехія
Регіон Південночеський край
Район Страконіце
Громада Водняни
Межує з

сусідні нас. пункти
Dubd, Hájekd, Vodňanyd, Krašloviced, Strunkovice nad Blanicíd, Krajníčkod, Stožiced, Truskoviced, Budyněd, Bílskod, Chelčiced, Skočiced ?
Внутрішній поділ
  • Blaniced[1], Čichticed[1], Sviněticed[1], Tourovd[1], Útěšovd[1], Bavorovd
  • Староста Мирослав Фенц
    Дата заснування 1228
    Перша згадка 1315
    Площа 35,409119 км²[2]
    Висота над рівнем моря 446  м
    Водойма Bílský potokd, Bavorovský potokd
    Офіційна мова чеська
    Населення 1600 чоловік (1 січня 2020)  
    Національний склад чехи
    Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+1
    Поштовий індекс 387 73
    Автомобільний код ST
    GeoNames 3079632
    OSM r438811  ·R
    Код LAU (NUTS) CZ550809
    Офіційний сайт bavorov.cz
    Баворов. Карта розташування: Чехія
    Баворов
    Баворов
    Баворов (Чехія)
    Мапа
    Руїни замку Гельфенбурк

    Історія

    ред.

    Поселення Баворов, ймовірно, виникло задовго до заснування Баворівського замку у 1290 звіковським бургграфом Бавором III зі Страконіц, який жив тут до своєї смерті в 1318.

    Перша згадка про поселення відноситься до 1228. Рід Баворів володів панством до 1351, після чого його придбали пани з Рожмберка, сини Петра I з Рожмберка . У 1355 Рожмберки з дозволу короля Карела I спорудили на заході від Баворівського замку на пагорбі Малошин новий замок Гельфенбурк, куди і перемістився адміністративний центр панства, після чого старий замок швидко занепав. Баворівське панство стало частиною панства Гельфенбурзького.

    При Рожмберках Баворов отримав привілеї, схожі до привілеїв королівських міст. У 1359 Рожмберки побудували в Баворові лікарню на сім місць і школу для семи учнів. У 1381 Баворову надали право мати свою сургучну печатку, а жителям міста були гарантовані широкі цивільні права і свободи, як і містянам Пісека. В обмін на це Баворов повинен був виплачувати Рожмберкам таку ж данину, як і Пісек. Крім того, Рожмберки подарували Баворову свій герб — червену п'ятипелюсткову троянду на срібному геральдичному щиті — який є гербом міста донині. У 13601384 в місті був споруджений новий парафіяльний костел, при якому влаштована бібліотека.

    Після смерті Ольдржіха I з Рожмберка в 1390 його син і єдиний спадкоємець Їндржіх III втратив інтерес до Гельфенбурзького панства і Баворова, обравши своєю резиденцією інше місце. Міські привілеї він підтвердив, але нових не надав. Під час гуситських воєн грамоти з міськими привілеями для збереження від ворогів і вогню були замуровані в стіну. Проте їх повністю знищила вологість. У 1474 представники міського самоврядування звернулися до владаржа Їндржіха V з Рожмберка із проханням знову письмово оформити і підписати привілеї міста, що і було зроблено. Міському суду при цьому було даровано додаткове право виносити смертні вироки.

    У 14751503 Гельфенбурзьке панство мало інших власників (Яна зі Швамберка, панів з Ченова), які також підтверджували права міста Баворова, проте згодом панство повернулося у володіння Рожмберків. У 1552 владарж Вілем з Рожмберка домігся від короля права для Баворова проводити два щорічні великі ярмарки (в дні Святих Лаврентія і Мартіна) і щотижневі хлібні ярмарки. Крім того, місто отримало право ставити свою печатку на червоному сургучі. У тому ж році Вілем з Рожмберка заснував в Баворові цех шевців.

    У 1593 владарж Петро Вок з Рожмберка продав Гельфенбурзьке панство за 20 000 коп празьких грошів Прахатіцькій громаді, яка в 1607 підтвердила і розширила міські привілеї Баворова. Місто отримало право варити в панській пивоварні ячмінне і пшеничне пиво. Після битви на Білій горі в 1620 всі прахатіцькі володіння, включаючи Гельфенбурзьке панство, були конфісковані й увійшли до складу королівського домену. Всі міські привілеї були скасовані. Наступного року панство подароване князю Еггенбергу. Для Баворова настали важкі часи: війна, пожежі, епідемії, примусові роботи.

    Місто повернуло собі свої привілеї лише в 1675. Еггенберги додатково надали Баворову право проводити щорічні ярмарки в день святого Георгія і в день Введення в Храм Пресвятої Діви Марії. У 1717 всі володіння Еггенбергів перейшли у спадок князівському роду Шварценбергів. 7 серпня 1747 королева Марія-Терезія підписала документ, що підтверджував привілеї Баворова. Це ж було зроблено королями Йосипом II (1 782 ) і Францом I (1793).

    Після революційних подій 1848—1849 міські привілеї Баворова були скасовані, а саме місто перейшло в підпорядкування місту Водняни, що суттєво зменшило його значення. Окрім цього в місті трапилася велика пожежа, яка знищила 14 будинків, серед яких була школа і княжий двір. У 1850 Баворов включений до складу Пісецького краю, а в 1853 отримав офіційний статус міста. 9 вересня 1867 ще одна пожежа знищила в Баворові 31 будинок і пошкодила костел.

    Після Другої світової війни в 1945 році місто було звільнене армією США. У післявоєнний період в Баворове був організований єдиний сільськогосподарський кооператив (чеськ. Jednotné zemědělské družstvo, JZD), пробурені свердловини питної води та організована її доставка. У 19651972 побудований міський басейн. У 70—80-х роках в Баворові велося інтенсивне житлове будівництво, були споруджені сушарка картоплі, пожежна частина, будинок культури. У 1983 відбулося об'єднання JZD Баворов з JZD Хельчице, внаслідок чого виник JZD «Мир» Хельчице.

    У 1991 Баворов був прийнятий у чеський Союз міст і муніципалітетів, а в 2000 відповідно до рішення Палати депутатів Парламенту Чеської Республіки був офіційно закріплений міський статус Баворова.

     
    Костел Вознесіння Діви Марії в Баворове

    Пам'ятки

    ред.
    • Парафіяльний костел Вознесіння Діви Марії
    • Історичний центр міста
    • Пам'ятка природи «Баворовська странь»
    • Руїни замку Гельфенбурк

    Частини міста

    ред.
    • Баворов
    • Бланіце
    • Чихтіце
    • Свінетіце
    • Тоуров
    • Утєшов

    Населення

    ред.
    Рік Чисельність
    1869 3120 [3]
    1880 3365 [3]
    1890 3079 [3]
    1900 3113 [3]
    1910 3057 [3]
    1921 2966 [3]
    1930 2586 [3]
    Рік Чисельність
    1950 2057 [3]
    1961 2027 [3]
    1970 1760 [3]
    1980 1670 [3]
    1991 1475 [3]
    2001 1436 [3]
    2011 1499 [3]
    Рік Чисельність
    2014 1578 [4]
    2016 1599 [5]
    2017 1605 [6]
    2018 1597 [7]
    2019 1572 [8]
    2020 1600 [9]
    2021 1642 [10]
    Рік Чисельність
    2021 1614 [11]
    2022 1621 [12]
    2023 1685 [13]
    2024 1640 [14]

    Посилання

    ред.


    Примітки

    ред.
    1. а б в г д Czech location identification systemCzech Office of Surveying and Cadastre.
    2. Český statistický úřad Malý lexikon obcí České republiky – 2017Český statistický úřad, 2017.
    3. а б в г д е ж и к л м н п р Historický lexikon obcí České republiky – 1869–2011ČSÚ, 2015.
    4. Český statistický úřad Počet obyvatel v obcích - k 1.1.2014Praha: 2014.
    5. Český statistický úřad Počet obyvatel v obcích - k 1.1.2016Praha: 2016.
    6. Český statistický úřad Počet obyvatel v obcích - k 1.1.2017Praha: 2017. — ISBN 978-80-250-2770-7
    7. Český statistický úřad Počet obyvatel v obcích - k 1.1.2018Praha: ČSÚ, 2018. — ISBN 978-80-250-2843-8
    8. Český statistický úřad Počet obyvatel v obcích - k 1.1.2019Praha: ČSÚ, 2019. — ISBN 978-80-250-2914-5
    9. Český statistický úřad Počet obyvatel v obcích - k 1.1.2020Praha: ČSÚ, 2020.
    10. Český statistický úřad Počet obyvatel v obcích - k 1.1.2021Praha: ČSÚ, 2021.
    11. Český statistický úřad (unspecified title)
    12. Český statistický úřad Počet obyvatel v obcích - k 1. 1. 2022Praha: ČSÚ, 2022.
    13. Český statistický úřad Počet obyvatel v obcích – k 1. 1. 2023Praha: ČSÚ, 2023.
    14. Český statistický úřad Počet obyvatel v obcích – k 1. 1. 2024Praha: ČSÚ, 2024.