Бабота Микола
Микола Бабота (17 грудня 1909, с. Довге Поле, Румунія — 14 вересня 1989, м. Пряшів, Словаччина) — український громадський діяч Карпатської України. Член-кореспондент Державної господарської ради Карпатської України (1939).
| Бабота Микола | |
|---|---|
| Народився |
17.12. 1909 с. Довге Поле |
| Помер |
14. 09. 1989 м. Пряшів |
| Діяльність | економіст |
| Відомий завдяки | громадсько-політичний діяч |
| Alma mater | Мукачівська торговельна академія |
| Діти | Любиця Бабота |
Біографія ред.
Микола Бабота народився 17 грудня 1909 року в селі Довге Поле (нині Кимпулунг-ла-Тіса, комуна повіту Марамуреш у Румунії). Чоловік діячки міжвоєнного просвітянського руху на Закарпатті, учасниці трагічних подій Карпатської України і Ковнерівських процесів — Марґарети Баботи (пом. 2009)[1][2]. Батько української дослідниці — Любиці Баботи.
Після закінчення Мукачівської торговельної академії (нині Мукачівський кооперативний торговельно-економічний коледж), працював у Підкарпатському банку в Ужгороді. У період існування Карпатської України займався перевезенням з Ужгорода до Хуста матеріальних і культурних цінностей уряду.
3 листопада 1938 року молодого економіста призначили евакуаційним комісаром у Хусті, а 5 листопада — евакуаційним комісаром Підкарпатського банку в Ужгороді.
У грудні 1938 року Микола Бабота очолював експертну групу під час торговельних переговорів між чехословацьким урядом й Угорщиною. 10 грудня 1938 року він увійшов як член правління до складу комісії Підкарпатського банку разом з Яроміром Гушеком, провідним директором банку в Михайлівцях. Головою комісії був обраний — Микола Цуперак з Хуста.
Від 1 січня 1939 року очолював господарський відділ Міністерства комунікацій Карпатської України. Від 22 січня 1939 року обраний членом-кореспондентом Державної господарської ради Карпатської України. Разом з Ю. Бращайком входив до складу комісії щодо узгодження кордонів з Угорщиною, брав участь у підписанні торговельних договорів з Німеччиною (січень—лютий 1939 року), а також у примиренні сторін під час сутичок між чеським військом і Карпатською Січчю 13—14 березня 1939 року.
15 березня покинув Карпатську Україну й через Румунію[3], Югославію, Австрію емігрував до Словаччини. У післявоєнний період працював у філії Підкарпатського банку в Пряшеві[4].
Примітки ред.
- ↑ Uzhgorod.in. В’язень Ковнерівських таборів Маргарета Бабота перед смертю марила Закарпаттям. uzhgorod.in (ua-UA) . Архів оригіналу за 18 липня 2017. Процитовано 23 травня 2020.
- ↑ Любиця Бабота: "Я відчувала, що моєю долею постійно керує хтось чужий..." @ Закарпаття онлайн. Закарпаття онлайн. Процитовано 23 травня 2020.
- ↑ Примусова втеча з Карпатської України на чужину. «Діло» №67 від 24.03.1939, стор. 4.
- ↑ В мережі показали, як виглядали банки Підкарпатської Русі та будівлі, в яких вони знаходилися (ФОТО). Голос Карпат. Архів оригіналу за 14 вересня 2018. Процитовано 23 травня 2020.
Джерела й література ред.
- Бабота М. Посестри з Пряшівщини// Краянка: Незалеж. часопис. —1995. — № 1. — С. 36—37.
- Бабота М. Діяльність Миколи Баботи в період Карпатської України / М. Бабота // Науковий збірник товариства «Просвіта» в Ужгород: Два кольори, 2000. — Річник IV (XVIII). — С. 248—251.
- Джоганик Я. Зі славної родини Шандорів: [До 85-річчя від дня народж., М. Баботи] // Календар «Просвіти» на 2002 / Уклад. П. Федака. — Ужгород, 2002. — С. 157—159.
Посилання ред.
- Бабота Микола [Архівовано 30 листопада 2020 у Wayback Machine.] на сайті Енциклопедії сучасної України