БА-6

БА-6 — радянський гарматний середній бронеавтомобіль 1930-х років, розроблений на базі бронеавтомобіля БА-3. На відміну від попередника (базувався на шасі «Форд-Тімкен») у ньому використали шасі радянського тривісного автомобіля ГАЗ-ААА, випуск якого було освоєно 1935 році. За формою та бронюванням корпусу, башти, озброєнням, розміщенням боєкомплекту, вузлів і агрегатів Б-6 принципово не відрізнявся від свого попередника.

БА-6
Середній бронеавтомобіль БА-6 на випробуваннях на полігоні ЛБТКУКС, 1935 рік. Жалюзі для охолодження двигуна у відкритому положенні, на крилах задніх коліс укладені всюдихідні ланцюги «Оверолл»
Тип	середній бронеавтомобіль
Історія використання
На озброєнні	1936—після 1942
Оператори	СРСР Іспанія Монголія
Історія виробництва
Виробник	СРСР, Іжорський завод
Виготовлення	1936—1938
Виготовлена кількість	386
Характеристики
Вага	5,12
Довжина	4900
Довжина ствола	46
Ширина	2070
Висота	2360
Обслуга	4
Калібр	1 × 45-мм 20К
Підвищення	−6…+22°
Траверс	360°
Броня	Лоб: 8 Борт: 8 Башта: борт: 8
Головне озброєння	боєкомплект: 60
Другорядне озброєння	2 × 7,62-мм ДТ-29 боєкомплект: 3276
Двигун	ГАЗ-ММ рядний 4- циліндровий карбюраторний рідинного охолодження 40
Дорожній просвіт	база: 2730+940 колія: 1405/1600
Швидкість	шосе: 43
Прохідність	підйом: 20 стінка: 0,3 рів: 0,8 брід: 0,8
БА-6 у Вікісховищі

Опис конструкції

Екіпаж бронемашини БА-6 складався з 4 чоловік. Завдяки більш суворій ваговій дисципліні масу бронеавтомобіля вдалося зменшити до 5120 кг при збереженні інших тактико-технічних параметрів.

З 1936 по 1938 рік Іжорський завод випустив 386 бронеавтомобілів БА-6.

Від БА-3 новий бронеавтомобіль зовні можна було відрізнити по відсутності задніх дверей, задніх оглядових лючків і підніжки в кормовій частині корпусу. Крім того, колія задніх коліс розширилася до 1600 мм (у БА-3-1585 мм), база між передньою віссю і центром підвіски заднього візка зменшилася до 3200 мм (проти 3220 мм у БА-3), відстань між задніми мостами скоротилося з 1016 мм (у БА-3) до 940 мм.

У ходовій частині застосовувалися колеса з кулестійкими шинами ГК заповнені губчастою гумою.

Основне озброєння бронемашини БА-6, що складалося з 45-мм гармати 20-К зразка 1932 року і спареного з нею 7,62 мм кулемета ДТ-29, було встановлено в циліндричної башті кругового обертання аналогічної по конструкції башті танка Т-26, але з більш скромним бронюванням, товщина якого становила 8 мм. У вертикальній площині гармата наводилася на ціль в секторі від −2° до +22°. Обертання башти здійснювалося за допомогою механічного механізму повороту з ручним приводом. Боєкомплект, до складу якого входили 60 пострілів і 3402 патрони, розміщувався частково в башті, а частково в корпусі бронеавтомобіля. У ніші башти розташовувалися два стільникових стелажа на 40 снарядів, уздовж бортових стінок башти були гнізда на 12 снарядів і уздовж стінок бронекорпуса в бойовому відділенні ще на 8. У чотирьох стелажах у башті і корпусі розміщувалися магазини для кулеметів ДТ. Для ведення прицільної стрільби в розпорядженні навідника були телескопічний приціл ТОП зразка 1930 року і перископічний панорамний приціл ПТ-1 зразка 1932 року.

На момент створення і в початковий період Другої світової війни бронеавтомобілі БА-3 і БА-6 мали найбільш потужне озброєння в світі серед бойових машин свого класу. На британських і американських бронемашинах гармати калібру 37-40 мм з'явилися тільки в 1942 році. Що ж стосується широко відомого чотиривісного бронеавтомобіля SdKfz 234 «Пума», озброєного 50 мм гарматою KwK 39 L/60, то його серійне виробництво почалося ще пізніше — в 1943 році.

Потужне озброєння було, мабуть, головним і єдиним достоїнством вітчизняних середніх бронеавтомобілів 30-х років минулого століття. Досвід бойових дій виявив практичну неможливість їх використання на передовій через недостатню прохідність, і це також відноситься до німецьких бронеавтомобілів, які застосовувалися головним чином уздовж обладнаних доріг. До істотних недоліків БА-6 слід віднести слабке бронювання і відсутність кормового поста управління.

На базі бронеавтомобілі БА-6 були випущені наступні модифікації: БА-6жд, БА-6М і БА-9.

Дослідний зразок БА-6, здатний рухатися по залізничній колії, був побудований в 1935 році. Для їзди по рейках на колеса бронемашини надягали спеціальні металеві бандажі з ребордами, проте спочатку доводилося демонтувати зовнішні колеса на задніх мостах машини, щоб домогтися влучення в розмір рейкової колії. При русі по рейках рульове управління блокувалося в нейтральному положенні. По залізниці 5,9-тонний БА-6жд розвивав швидкість 55 км/год. і мав запас ходу 110–150 км.

Модифікації

У 1936 р. з'явився модернізований броньовик БА-6М, що відрізнявся від базового бронеавтомобіля баштою у вигляді зрізаного конуса, збільшеною до 10 мм товщиною броні, наявністю радіостанції 71-ТК-1 і 36,8-кіловатним (50 к.с.) двигуном ГАЗ-М1.

Озброєння БА-6М залишилося колишнім: 45-мм гармата 20-К зразка 1932 року і два 7,62-мм кулемета ДТ, але боєкомплект злегка скоротився і налічував 50 снарядів та 2520 патронів.

При бойовій масі 4,8 т машина розвивала максимальну швидкість до 52 км/год. і з повним баком могла пройти 170–287 км. Для поліпшення прохідності на задні тягові колеса надягали спеціальні всюдихідні стрічки, які зазвичай кріпилися на задніх крилах.

Одночасно з БА-6М був побудований його полегшений варіант БА-9, озброєний замість гармати 12,7-мм кулеметом ДК. За вказівкою наркома оборони К. Є. Ворошилова в 1937 році Іжорський завод повинен був виготовити 100 бронемашин БА-9 для кавалерійських частин, однак через відсутність потрібної кількості кулеметів ДК, цього зробити не вдалося.

Був на озброєнні

Бронеавтомобілі БА-3 і БА-6 надходили на озброєння розвідувальних підрозділів танкових, кавалерійських і стрілецьких з'єднань Червоної Армії. У 1937 році в Забайкальському військовому окрузі було сформовано мотоброньовий полк, невдовзі розгорнутий у бригаду. До неї входили батальйон середніх бронеавтомобілів, розвідувальний батальйон, укомплектований середніми та легкими бронеавтомобілями, і стрілецько-кулеметний батальйон. Всього в бригаді було 80 середніх і 30 легких бронеавтомобілів. Три таких бригади — 7-а, 8-а і 9-а брали участь в боях з японськими військами біля річки Халхін-Гол.

Практично одночасно з надходженням нових броньовиків на озброєння Червоної Армії почалася і їх поставка за кордон. За даними, наведеними в ряді зарубіжних видань, у 1935–1936 роках 60 середніх гарматних бронеавтомобілів БА-6 придбала Туреччина.

З грудня 1936 року і до згортання радянської військової допомоги в 1938 році в Іспанію були поставлені 7 бронеавтомобілів БА-І і 80 БА-6. Одним з перших з'єднань республіканської армії, що отримали ці бойові машини, стала 1-а бронетанкова бригада під командуванням Д. Г. Павлова, якій в січні 1937 року довелося вести бої під Мадридом. У ході цих боїв гарматним вогнем бронемашин БА-6 вдалося підбити кілька танків противника. У грудні 1937 року до 30 БА-6 з іспанськими екіпажами брали участь у наступі на Теруельскій виступ — останньої великої й успішної операції республіканців. Після закінчення громадянської війни деяка кількість БА-6 звлишилася на озброєнні іспанської армії до початку 50-х років минулого століття.

БА-6 знаходилися також на озброєнні Монгольської народно-революційної армії. Укомплектовані ними бронедивізіони 6-ї і 8-ї монгольських кавалерійських дивізій навесні-влітку 1939 року брали участь у збройному конфлікті біля річки Халхин-Гол.

Всього в період з 1935 по 1939 рік було експортовано понад 150 бронеавтомобілів БА-І, БА-3 і БА-6. Більшість з тих що залишилися в СРСР машин, несли службу в частинах Червоної Армії на Далекому Сході. Деяка кількість броньовиків БА-3 і БА-6 залишилася на озброєнні радянських частин, які брали участь у польському поході і зимовій війні з Фінляндією. На фронтах Німецько-радянської війни БА-3 і БА-6 використовувалися приблизно до кінця 1942 року.

Значно довше експлуатувалися ці машини у фінській армії, які вони дістали як трофеї в 1939 і 1941 роках. На 1 червня 1944 року у фінів був один БА-3 (ніс службу аж до кінця 1954 року) і 10 БА-6 (експлуатувалися до кінця 1956 року)

Екземпляри що залишилися

В даний час бронеавтомобіль БА-3 зберігається в Музеї бронетанкової техніки і озброєння в підмосковній Кубинці, а БА-6 можна побачити на оглядовому майданчику ЦМВС в Москві.

Література

• Барятинський. Бронеавтомобілі Червоної Армії 1918-1945.
• Коломієць. Середні бронеавтомобілі Червоної армії.
• Коломієць. Броня на колесах.
• Солянкін О. Г., Павлов М. В., Павлов І. В., Желтов І. Г. Вітчизняні броньовані машини XX століття. — М. : Експрінт, 2002. — Т. 1. 1905-1941. — 344 с. — 2000 прим. — ISBN 5-94038-030-1.
• Холявский. Енциклопедія бронетанкового озброєння і техніки. Колісні і напівгусеничні бронеавтомобілі та бронетранспортери.

Посилання

• Бронеавтомобілі БА-3, БА-6, БА-9 [Архівовано 1 січня 2012 у Wayback Machine.]