Б'ярке Інгельс
Б'ярке Бундгард Інгельс (дан. Bjarke Bundgaard Ingels, данська вимова: [ˈpjɑːkə ˈpɔnkɒ ˈe̝ŋˀl̩s] ; нар. 2 жовтня 1974 року) — данський архітектор, засновник і креативний партнер архітектурного бюро Bjarke Ingels Group[en] (BIG).
| Б'ярке Інгельс | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | дан. Bjarke Bundgaard Ingels |
| Народився |
2 жовтня 1974[1][2] (49 років) Копенгаген, Данія[3] |
| Країна | Королівство Данія |
| Місце проживання | VM Housesd |
| Діяльність | архітектор, викладач університету |
| Галузь | архітектура[4] і дизайн[4] |
| Alma mater | Данська королівська академія витончених мистецтв |
| Знання мов | англійська[4] |
| Magnum opus | Oceanixd |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 1921464 |
У Данії Інгельс уславився після того, як спроєктував два житлові комплекси в Ерестаді[en], новому районі Копенгагена : VM Houses[en] та Mountain Dwellings[en]. У 2006 році він заснував Bjarke Ingels Group, штат якої виріс за 10 років до 400 осіб і яка відзначилася такими проєктами, як житловий комплекс 8 House в Ерестаді, VIA 57 West[en] на Манхеттені, Каліфорнійська штаб-квартира Google Маунтін-Вью (розроблений спільно з Томасом Хевервиком[en]), парк Суперкилен[en] і електростанція Amager Bakke, що працює на відходах, остання включає гірськолижний схил і скеледром на фасаді будівлі.
З 2009 року Інгельс став переможцем численних архітектурних конкурсів. У 2012 році він переїхав до Нью-Йорку, де ще й до проєктування VIA 57 West компанія виграла конкурс на кращий проєкт з поліпшення захисту Манхеттена від повеней після урагану Сенді, а також у свій час проєктувала нову будівлю Світового торгового центру 2. Про Інгельса та його компанію 2017 року знято документальний фільм «Час BIG».
У 2011 році видання Wall Street Journal надало Інгельсу звання «Інноватора року» в галузі архітектури[5], а в 2016 Time Magazine включив його до "100 найвпливовіших людей[6]
Походження та ранні роки ред.
Інгельс народився в Копенгагені в 1974 в сім'ї Кнуда Йенсена (дан. Knud Jensen), інженера з волоконно-оптичних кабелів, і матері-дантинстки Єлизабет Інгельс (дан. Elisabet Ingels). Всі троє дітей мають прізвище матері, оскільки це ім'я, за висновком сім'ї, цікавіше[7].
У 1993 році Б'ярке почав шестирічний курс навчання в Школі архітектури при Датській королівській академії витончених мистецтв. Перші два роки він переважно відточував свої навички малювання, але згодом познайомився з архітектурою. За його словами, він усвідомив, що «архітектура — це не лише форма мистецтва. Вона не може існувати поза соціальними, економічними та політичними обставинами». Його захопила тектоніка та роботи профільних архітекторів: Алвара Аалто, Алвару Сіза та Енріка Міраллеса. Бажання працювати з Міралесом і пожити в Барселоні спонукали Б'ярке вступити до Вищої технічної школи архітектури (ісп. Escola Tècnica Superior d'Arquitectura), що входить до складу Політехнічного університету Каталонії. Однак незабаром він розчарувався в абстрактності та відірваності від реальності ідей у майстерні Міралеса. Проте нове оточення в Барселоні перетворило Інгельса на «цілком нову людину». Там же в Барселоні 1998 року він заснував партнерство ще з чотирма студентами для конкурсної роботи над проєктом з розширення університетського кампусу. Серед десяти фірм вони вийшли у фінал, отримали 90 тисяч доларів на подальше проєктування, але через відсутність спільного бачення не змогли виграти конкурс. Після програшу партнерство розпалося[7][8].
1999 року Б'ярке повернувся до Копенгагена, закінчив Академію, після чого влаштувався на стажування в Роттердам у бюро OMA архітектора Рема Колхаса. З архітектурою та книгами Колхаса Б'ярке познайомився ще у Барселоні. Він захопився його ідеями і перейнявся «розумінням архітектури як інструмента суспільства, а не автономної форми мистецтва». Щоб отримати стажування в іменитого архітектора, він ще на п'ятому році навчання зібрав величезне портфоліо експериментальних проєктів, серед яких, наприклад, був проєкт підземного автосалону. Це портфоліо забезпечило йому місце в OMA, де його першою роботою став проєкт Центральної бібліотеки Сіетла, побудованої в 2004[7][8].
Примітки ред.
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ The Fine Art Archive — 2003.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #135633273 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Czech National Authority Database
- ↑ Richard B. Woodward (28 жовтня 2011). Building a Better Future. Wall Street Journal. Архів оригіналу за 13 квітня 2022. Процитовано 24 листопада 2020.
- ↑ Rem Koolhaas (20 квітня 2016). Bjarke Ingels. Time. Архів оригіналу за 13 квітня 2022. Процитовано 24 листопада 2020.
- ↑ а б в Ian Parker (10 вересня 2012). High Rise (англ.). New Yorker. Архів оригіналу за 14 вересня 2021. Процитовано 24 листопада 2020.
- ↑ а б Владимир Белоголовский (19 листопада 2010). Архитектура как социальный заказ. Беседа с Бьярке Ингельсом. Archi.ru. Архів оригіналу за 21 березня 2017. Процитовано 24 листопада 2020.