Аццоліно Бернардіно делла Чая

Аццолíно Бернардíно делла Чáя (італ. Azzolino Bernardino della Ciaia; 21 травня 1671, Сієна — 15 січня 1755, Піза) — італійський композитор і органобудівник епохи бароко. Член військово-морського Ордену св. Стефана.

Аццоліно Бернардіно делла Чая
італ. Azzolino Bernardino della Ciaia
Основна інформація
Дата народження	21 травня 1671
Місце народження	Сієна, Тоскана
Дата смерті	15 січня 1755 (83 роки)
Місце смерті	Піза, Тоскана
Роки активності	з 1690-их
Національність	італієць
Віросповідання	католик
Професії	військовий, священник, композитор
Інструменти	клавесин, орган
Файли у Вікісховищі

Біографія

Майбутній композитор народився 21 травня 1671 року в Сієні у заможній родині. Його батько був дворянином, що належав до Ордену Святого Стефана, і з раннього дитинства ввів сина у життя спільноти. У сімнадцять років Аццоліно розпочав там службу в якості солдата на морській галері. Про початок музичної діяльності композитора відомо мало. Ймовірно, він навчався у місцевих органістів, серед яких були Джованні Казіні (1652-1719) та Джан Лоренцо Каттані (бл. 1650-1713). Також дійшли записи, що будучи юнаком, делла Чая співав у хорі при школі кліриків Ордену Св. Стефана. Сам митець у передмові до видання свого першого опусу зазначав, що не є професійним музикантом і займається творчістю «у години відпочинку від служби та шуму на галері». Наступні роки делла Чая разом з військовими багато подорожував Європою, розширюючи свій музичний кругозір.

У 1704 році Аццоліно прийняли до Ради Ордену в Пізі, цю посаду він займав протягом трьох років. У цей період він познайомився з флорентійськими митцями, з якими склав кілька колективних ораторій. У 1713 році делла Чая був відправлений герцогом Тоскани Козімо III до Риму на службу, яка зайняла сімнадцять років. Детальної інформації про життя митця у ці роки немає, проте відомо, що у Римі він спілкувався з місцевими музикантами і почав створювати органи. У 1730 році музикант остаточно переїхав до Пізи, де теж займався органобудуванням і, можливо, виступав. В 1734 році він став священником, а в 1752 отримав титул пріора в Урбіно (хоча і не мав жодного відношення до цього міста). Помер 15 січня 1755 року у Пізі, там похований у Церкві св. Стефана.

Творчість

Делла Чая не був професійним музикантом і за життя не займав жодної пов'язаної з музикою посади, проте зміг опублікувати чотири збірки власних музичних творів різних жанрів. Решта його композицій дійшла у рукописах та копіях.

Інструментальна музика

Початок 3-ої сонати з першого оригінального видання

Єдининим відомим прикладом інструментальної музики композитора стала збірка, видана близько 1727 року в Римі. Вона вмістила 6 сонат (кожна складається з чотирьох частин) для клавесину та 12 дрібних п'єс (saggi) і 6 ричеркарів для органу. В даних сонатах автор демонструє всю свою майстерність композиції і техніки гри. Максимальна виразність музики досягається через витончені модуляції і навмисні дисонанси. Кожна частина містить багату орнаментику, складні пасажі, стрибки і навіть нетипові для епохи глісандо. Незважаючи на певну складність, усі сонати повні свободи і доволі ритмічні. Органні твори невеликі за тривалістю, проте мають високу поліфонічну якість.

• Шість сонат для клавесину і п'єси для органу, Op. 4 (бл. 1727)

Також існує ширша версія видання, де крім даних творів включені органна меса та пастораль.

Вокальні твори

Вокальні твори композитора становлять більшу частину його доробку і представлені кантатами, месами (для 4-5 голосів) та псалмами. Вважається, що значна частина з них була втрачена. Існують роботи, де делла Чая виступає співавтором або є автором тексту.

• Чотири меси (написані в 1693-1710 роках)

• Salmi concertati, Op. 1 (1700)
• Cantate da camera, Op. 2 (1701)
• Cantate da camera Op. 3 (1702) (втрачена)
• Se suoi tormenti (1705)
• Bella imago (1709)
• Chi non sa morire (1709)
• Lungi dal caro bene (1709)
• Lauda Jerusalem
• Laetatus sum
• Nisi Dominus aedificavit

Органобудування

Орган, побудований композитором у Пізі.

Невідомо, де і в кого делла Чая навчився ремеслу органобудування, проте, ймовірно, великий вплив на це мали мандрівки композитора Європою, під час яких він мав можливість зустрічатися з відомими органними майстрами і бачити процес створення інструментів.

Перебуваючи у Римі, композитор почав створювати та ремонтувати органи. Один з таких побудованих інструментів мав два мануали, педаль та двадцять регістрів і, за словами композитора, «мав унікальну якість звучання, подібну до двох різних органів». Повернувшись до Пізи, в 1733 делла Чая розпочав проект великого органу для Церкви св. Стефана, яка була підпорядкована ордену. Композитор самостійно фінасував роботи, запрошуючи на допомогу провідних європейських органобудівників. У 1737 році інструмент був урочисто відкритий. Він мав п’ять мануалів (один з них, п'ятий, можна було прибирати), потрійну педаль і цілий ряд регістрів. Хоча інструмент був створений за італійським зразком, проте особливістю стала наявність деяких французьких та інших нетипових для регіону регістрів, що збагатили звучання і надали нові можливості для гри. Цей «чудовий орган, який вважається одним із найважливіших в Італії», приніс композитору славу і титул «знаменитого творця інструментів». Також делла Чая опублікував довгий детальний опис цього органу, який містив поради щодо обслуговування та налаштування інструменту.

Посилання

• Біографія музиканта (італ.)
• Ноти творів