Ахпюр Сероб
Ахпюр Сероб (вірм. Սերոբ Աղբյուր, Сероб Варданян (вірм. Սերոբ Վարդանյան, також відомий як Сероб Паша (1864 — 1 листопада 1899) — найбільш видатний представник вірменського федаінского руху 1890-х років.
| Ахпюр Сероб | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | зах-вірм. Սերոբ Վարդանեան |
| Прізвисько | Սերոբ Փաշա |
| Народження |
1864[1] Serinbayırd, Османська імперія[1] |
| Смерть |
24 жовтня (5 листопада) 1899[2] Cevizlidered, Османська імперія[1] |
| Країна |
.svg){kind=small} Османська імперія |
| Партія | Дашнакцутюн[2] |
 Ахпюр Сероб у Вікісховищі | |
Біографія
ред.Народився в селі Сохорд округу Хлат Бітліського вилайету (Турецька Вірменія).
У 1891 році в зіткненні з двома курдами вбив одного з них, через що втік до Константинополя, потім — до Румунії. Приєднався до дашнаків.
У кінці 1895 року з групою з 27 осіб повернувся в Хлат і почав збройну боротьбу проти турків. Організував у вірменських селах партійні комітети і самооборону з семи бойових загонів, успішно захищаючи вірменські села в ході різанини, що відбулася в 1896 році (бої біля сіл Тегут і Сохорд). Прославився, як захисник селян, які дали йому прізвисько «Ахпюр Сероб» («Джерело Сероб»), склали про нього численні пісні і приказку: «Бог — на небі, Сероб — на землі». Здобув ряд перемог над курдськими формуваннями і висиланими проти нього регулярними військами (у Шамірані, Джргорі, Согорді, Нембуті, Сасуні, Хатвіні). Разом з ним брала участь в боях і його дружина Сосе Майріґ. Турки кілька разів оточували будинки, в яких знаходився Сероб, однак йому завжди вдавалося вириватися і йти від переслідувань. Після битви із кинутими проти нього турецькими силами під Бабшеном 20 жовтня 1898 року Сероб був змушений покинути Хлат і піти в Сасун.
Незабаром в селі Геліегузан Сероб був обложений турецьким батальйоном. Він вирвався, втративши в бою двох братів і сина Акопа; Сосе Майрік була поранена і потрапила в полон. 1 листопада 1899 року Ахпюр Сероб був отруєний зрадниками-вірменами за намовою місцевого правителя, курдського аги Башира Халіла, який отримав за це орден від султана. Незабаром після цього вбивць вистежив і знищив Геворк Чауш, а Башира Халіла вбив Андранік, що відіслав знятий з убитого орден в бюро партії в Женеві.
Посилання
ред.Ахпюр Сероба [Архівовано 5 грудня 2013 у Wayback Machine.]
Джерела
ред.Едуард Оганесян. Століття боротьби. Т.1. Вид-во «Фенікс», М.-Мюнхен, 1991, стор. 94
- ↑ а б в Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.
- ↑ а б Ով ով է. հայեր / за ред. Հ. Այվազյան — Երևան: Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 2005. — Т. 1. — С. 77–78.