Ахмет (Амет)-бей Хункалов (рос. Ахмет бей Хункалов; 17661842) — військовий діяч Російського імперії кримськотатарського походження.

Ахмет-бей Хункалов
Народився 1766(1766)
Помер 1842
Сююр-Таш, Сімферопольський повіт, Таврійська губернія, Російська імперія
Підданство Російська імперія
Національність кримський татарин
Діяльність військовослужбовець
Учасник Російсько-турецька війна, Облога Очакова, Другий поділ Речі Посполитої, Третій поділ Речі Посполитої, Війна четвертої коаліції, Французько-російська війна 1812, Battle of Smolenskd, Бородінська битва, Battle of Krasnoid, Battle of Tarutinod, Війна шостої коаліції, Битва під Кульмом, Взяття Парижа і Російсько-турецька війна 1828–1829
Військове звання генерал-майор
Конфесія іслам
Рід Хункалови
Батько Пірмамет-бей Хункалов
У шлюбі з Уме-султан Ханим
Діти 3 сини і 3 доньки
Нагороди
Order of St. Vladimir 4th degree with a bow орден Святої Анни II ступеня Медаль «В пам'ять Вітчизняної війни 1812 року» Золота зброя «За хоробрість» Медаль «За взяття Парижа» медаль «За турецьку війну»

Життєпис ред.

Походив зі знатного кримськотатарського роду, предок яких — Хункал-бей— на початку XVIII ст. прибув з Черкесії (за однією з версій з Тамані) до Криму на службу ханові Каплан-Ґераю. Народився 1766 року. Спочатку здобув домашню освіту, згодом вивчив російську мову.

1784 року вступив на службу сержантом до Тамбовського мушкетерського полку. У 1784—1785 роках під час відпустки навчався наукам і Корану. Невдовзі здобув протекцію Григорія Потьомкіна, відзначившись у війні з Османською імперією, зокрема при облозі Очакова 1788 року.

У квітні 1790 року стає поручиком і ад'ютантом Потьомкіна. Того ж року отримав звання ротмістра та спрямований до одного з дивізіонів Кримського полку.

У 1793 і 1795 роках у складі полку відзначився у боях під час Другого і Третього поділів Речі Посполитої. За це 1796 року отримав звання майора. Разом з полком повертається до Криму, де невдовзі кримськотатарські дивізіони було розпущено.

Вийшов у відставку. 1796 року обирається предводителем дворянства Перекопського повіту таврійської губернії. Перебував на посаді до 1806 року.

1807 року в умовах війни з Францією долучився до формування кримськотатарських полків, очоливши Перекопський полк. Того ж року виступив до Вільно, але в зв'язку з закінченням бойових дій усі кримськотатарські полки були повернуті з півдороги і 9 серпня розпущені по домівках. На початку 1808 року полки знову зібрали. Наприкінці травня Ахмет-бей виступив на Гродно, де опинився під орудою військового отамана Матвія Платова.

10 січня 1812 року стає підполковником. З початком війни з Францією 1812 року брав участь у боях під Мирою, Романовим і Могільовим. за що отримав орден Св. Володмира 4-го ступеня з бантом. За цим звитяжив у Смоленській, Рузькій і Можайській битвах. Був учасником Бородинської битви. Разом з полком у складі корпусу Івана Іловайського увійшов до Москив, яку щойно залишили французи. За цим відзначився у боях при Красному, Тарутині, Гжатську, Дорогобужі, у Боровицкого перевозі, під Кохановм, у Понарскіх гір, при переході через Німан. 18 жовтня 1812 року йому надано звання полковника і срібну медаль на Андріївській стрічці.

1813—1814 роках відзначився у боях часів шостої коаліції, біля Тільзиту, Данцигу, битві під Кульмом. За це протягом 1813 року двічі був нагороджений орденом Св. Анни 2-го ступеня й золотою шаблею з написом «За хоробрість». Брав участь у рейнській кампанії та захоплені Мангайму. 1814 року відзначився під час захоплення Парижу (разом з Кай-беєм Балатуковим, командиром Сімферопольського полку), за що отримав відповідну медаль. Того ж року по завершенні війни повернувся до Криму.

1828 року призначений командувачем лейбгвардії кримськотатарського ескадрону. У 1828—1829 роках відзначився на Балканах під час нової війни з Османською імперією, за що 1829 року отримав срібну медаль на Георгіївській стрічці. 1831 року залишив посаду голови кримськотатарського ескадрону. 1832 року став генерал-майором.

1839 року вийшов у відставку. Помер 1842 року в с. Сюріташе.

Володіння ред.

Мав у Сімферопольському повіті 5 тис. десятин орної, вигоном і сенокосной землі, на якій розташовувалися 2 виноградних і 2 фруктових сади, Євпаторійському — 4 села і 6 тис. десятин, Перекопському — 20 сел і 30 тис. десятин.

Родина ред.

Дружина — Уме-Султан Ханим, донька капітана Аділь-мурзи Едіге Атманаєва

Діти:

  • Махмут-бей
  • Абдулла-бей
  • Алі-бей
  • Гафіє-Султан
  • Айше-Султан
  • Хатідже-Султан

Джерела ред.

  • Словарь русских генералов, участников боевых действий против армии Наполеона Бонапарта в 1812—1815 гг. // Российский архив. История Отечества в свидетельствах и документах XVIII—XX вв. : Сборник. — М.: студия «ТРИТЭ» Н. Михалкова, 1996. — Т. VII. — С. 306. — ISSN 0869-20011.
  • МасаевМ. В. Исторические портреты генералов Кая бей Балатукова и Амет бей Хункалова// Культура народов Причерноморья. — 1999
  • Андрей Сакович. Лейб-гвардии Крымско-татарский эскадрон. 1827-1864//Старый цейхгауз. - №48, М. 2012.