Брагін Ахать Хафізович
Ця стаття містить перелік посилань, але походження окремих тверджень залишається незрозумілим через брак внутрішньотекстових джерел-виносок. (червень 2019) |
Аха́ть Хафі́зович Бра́гін (також — Алік Грек; нар. 1953, с. Жовтневе, Сталіно, Українська РСР, СРСР — пом. 15 жовтня 1995, Донецьк, Україна) — український підприємець, донецький кримінальний авторитет (прізвисько — Алік Грек), колишній президент ФК «Шахтар». Стояв біля джерел створення найбільшої в Україні фінансово-промислової групи, що стала після його смерті основною частиною бізнес-конгломерату олігарха Ріната Ахметова.
| Ахать Хафізович Брагін | |
|---|---|
 Ахать Брагін | |
| Ім'я при народженні | Ахать (Олександр) Хафізович Брагін |
| Псевдо | Алік Грек Олександр Сергійович Брагін |
| Народився | 26 лютого 1953 Сталіно, Українська РСР, СРСР |
| Помер | 15 жовтня 1995 (42 роки) Шахтар або Донецьк, Україна ·замах |
| Громадянство |  СРСР→ Україна |
| Національність | український татарин |
| Діяльність | бізнесмен, м’ясник, кримінальний авторитет |
| Конфесія | іслам |
Життєпис
ред.Народився в татарській родині на околиці Донецька поблизу аеропорту, в селищі Жовтневому, Куйбишевського району. У дитинстві і юності грав у футбол і захоплювався боксом, отримав прізвисько «Алік Грек».[1]
Розпочав трудову діяльність з роботи м'ясником на ринку біля шахти «Жовтнева».[2] Поступово перебрав контроль над Центральним ринком Донецька, де також працював у ті часи Борис Колесніков. У роки Перебудови зайнявся підприємництвом, зібрав групу однодумців: Рябін, Морозов, Богданов, займався операціями на валютному ринку та ринку ігор. Завдяки допомозі Шаміля Іванкова, влаштувався працювати директором в донецький магазин № 41.[3] Ця торгова точка входила в структуру донецької гуртово-роздрібний торговельної бази «Укртекстільторг», якою керував Шаміль Іванків.
В кінці 80-х років про Брагіна вже говорили, як про найбільшого підприємця Донецька. Він почав інвестувати капітал в різні фірми, які купували та привозили з Заходу комп'ютери та відеомагнітофони, відкривали магазини з касетами й апаратурою.
До початку 1990-х група однодумців під керівництвом Брагіна займалася наданням охоронних послуг іншим підприємцям Донецької області. В цей час напрацьовувалися підприємницькі зв'язки у Москві. Ахать Брагін направив всі свої зусилля на спільну підприємницьку діяльність з бізнесменом Яношем Юхимовичем Кранцем, з яким його познайомив Борис Колесніков. Янош Кранц був великим підприємцем на ті часи, партнером Євгена Кушніра — одного з найвідоміших луганських криміналітетів. Додатково великий дохід бізнесу Ахатя приносив Центральний ринок Донецька, яким керував його діловий партнер Колесніков.
Паралельно з цим він поширив свій вплив на десятки великих підприємств регіону, в тому числі металургійний комбінат «Азовсталь» і Харцизький трубний завод, контролював значні фінансові та ділові інтереси Донецька, придбав футбольний клуб «Шахтар». Неофіційно його вважали «господарем» Донецька.[3]
В середині 1992 року Ахать Хафізовіч Брагін запропонував Яношу Кранцу, впливовому бізнесмену родом з Росії, об'єднатися в фінансовому відношенні та разом вести справи. Але Кранц відмовився, посилаючись на те, що справжній бізнесмен повинен бути самостійним. Я. Кранц на той час мав у власності кілька заводів з виробництва лакофарбових виробів в Донецьку і Луганську, на яких будувалися нові потужності, значна частка в статутному фонді процвітало тоді Донвуглекомбанку, два магазини, а також одне з кращих в той час в Донецьку кафе «Червоний кут» на бульварі Пушкіна. Був в його власності також багатий офіс в Калінінському районі, м. Донецька.[3]
Ахать Брагін і Рінат Ахметов контролювали російський бізнес горілчаної продукції Євгена Щербаня.
Загинув 15 жовтня 1995 року разом з братом і охоронцями в Донецьку в результаті вибуху під час футбольного матчу між командами «Шахтар» та «Таврія»[4]. За офіційною версією замах був скоєний кримінальною групою, яка протистояла Брагіну.
Замахи
ред.Причини та привід до замахів
ред.В кінці 1993-початку 1994 року двоє жителів Донецька — колишній «наперсточник» Євген Кушнір (1997 року помер у СІЗО) і дрібний підприємець Анатолій Рябін (убитий 1996 року) організували угруповання з 16 осіб. Основним заняттям банди були грабежі та вбивства, в тому числі й на замовлення. Незабаром в її керівництво увійшов чеченець Магомед Алієв на прізвисько «Мага», який відповідав за зв'язки із закордоном, зокрема, постачання зброї в особливо великих об'ємах з Чечні та колишніх республік Югославії.[5]
Незабаром банда Кушніра та Рябіна стала активно розширювати території свого впливу, а також почала експансію на тіньових ринках Донецька, що привело до загострення та ворожнечі між кримінальними кланами та бандами. Однак, приводом для початку війни з конкурентами стало вбивство одного з авторитетів Донецька на прізвисько «Чірік», який мав дружбу з Є. Кушніром. В помсту був розстріляний інший злочинний авторитет на прізвисько «Барабан», який дружив з гендиректором фірми «Люкс» Ахатем Брагіним (Аліком Греком). На думку «кушніровців», Ахать Брагін був причетним до вбивства «Чіріка». А насправді банді Кушніра та Рябіна, заважав авторитет А. Брагіна та його вплив в регіоні. Конфлікт, судячи з розповідей Кушніра, почався ще в 1990 році — через небажання Брагіна співпрацювати у бізнесі.[6]
Замах в Пісках
ред.19 березня 1994 року на Ахатя було скоєно невдалий замах біля його голуб'ятні в селі Піски, Ясинуватського району. Донецька преса писала, як, під'їхавши впритул до машини Грека, люди Кушніра почали розстрілювати його з пістолетів з глушниками. А. Брагін встиг сховатися від куль в голуб'ятник і там перечекав, поки нападники не зникли. У той день загинули двоє охоронців Грека, а троє його «соратників» були поранені.[5]
Замах біля м'ясокомбінату
ред.8 травня 1994 року відбулася друга невдала спроба вбивства Брагіна — вже в самому Донецьку, з використанням п'яти гранатометів. Ця спроба вбивства не мала прецедентів на території СНД з техніки та зухвалості виконання. Співробітники міліції виявили на одній з вулиць вантажний автомобіль «ГАЗ-51» з п'ятьма зарядженими гранатометами, закріпленими в кузові. Привести зброю в дію мав саморобний радіокерований пристрій, виготовлений з дитячої іграшки.
Фатальний замах на стадіоні «Шахтар»
ред.Влітку 1995 року Є. Кушнір і А. Рябін вирішили остаточно вбити А. Брагіна. Знаючи, що Брагін, як президент і затятий уболівальник футбольного клубу «Шахтар», не пропускає жодного матчу улюбленої команди, Є. Кушнір запропонував організувати вбивство безпосередньо на стадіоні. Вирішили закласти бомбу на вході в гостьову трибуну. Для цього найняли професійного вбивцю, громадянина Росії, Вадима Болотських на прізвисько «Москвич».[7]
Для операції придбали пластикову вибухівку підвищеної потужності спеціального призначення — з підривником і дистанційним управлінням промислового виробництва з чотирма додатковими детонаторами та пультом у вигляді брелока. І в середині вересня члени угруповання А. Акулов і І. Філіпенко за кілька ночей пробили нішу в бетонній підставі на вході в гостьову ложу та заклали близько 5 кілограмів вибухівки (еквівалентно 11.5 кілограмам тротилу), встановивши дистанційний детонатор в режим очікування. В операції на стадіоні брало участь загалом 10 членів банди Є. Кушніра. Решта «кушніровців» розосередилися по шляху проходження А. Брагіна і по рації повідомляли про його пересування.[5]
І. Філіпенко, надівши форму капітана міліції, знаходився в безпосередній близькості від трибуни, щоб привести бомбу в дію за допомогою дистанційного пристрою. Його кандидатура була обрана не випадково: Філіпенко, кілька років пропрацював підривником на шахтах. Підривник І. Філіпенко натиснув на кнопку приблизно о 17:00, 15 жовтня 1995 р., коли Брагін з охоронцями йшов у ложу. Разом з А. Брагіним були вбиті п'ятеро, троє — важко поранені. Тіло А. Брагіна упізнали по годиннику «Rolex», який він носив.
Сім'я
ред.Пам'ять
ред.На його честь в Донецьку названа мечеть «Ахать-Джамі», головним меценатом будівництва якої він виступав.
Посилання
ред.- У Рината Ахметова стріляли. Правдива історія олігарха
- Взрыв, потрясший всю страну [Архівовано 18 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- Ім'я Брагіна в Донецьку пам'ятають досі [Архівовано 2 січня 2011 у Wayback Machine.]
- Стаття про вибух на стадіоні «Шахтар» на матеріалах міських газет
- Ахать Брагін на сайті genshtab
Примітки
ред.- ↑ Донецкая мафия. Антология: Б. dony07.narod.ru. Архів оригіналу за 11 січня 2015. Процитовано 29 серпня 2021.
- ↑ Тимошенко напомнила, кому было выгодно убийство Щербаня. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Архів оригіналу за 29 серпня 2021. Процитовано 29 серпня 2021.
- ↑ а б в Брагин, Ахать Хафизович — Генштабъ. genshtab.info. Архів оригіналу за 29 серпня 2021. Процитовано 29 серпня 2021.
- ↑ Судитимуть підривника "хрещеного батька" Ахметова. Архів оригіналу за 19 вересня 2018. Процитовано 21 листопада 2012.
- ↑ а б в Брагин, Ахать Хафизович — Генштабъ. genshtab.info. Архів оригіналу за 29 серпня 2021. Процитовано 29 серпня 2021.
- ↑ Кровавая история Донецка. Часть II - "Ликвидация Ахатя Брагина". bezpekavip.com (рос.). Архів оригіналу за 29 серпня 2021. Процитовано 29 серпня 2021.
- ↑ Gazeta.ua (11 грудня 2009). Возможного убийцу Ахатя Брагина отпустили (ФОТО). Gazeta.ua (рос.). Архів оригіналу за 29 серпня 2021. Процитовано 29 серпня 2021.
- ↑ Gazeta.ua (25 липня 2013). Ахметов в 17 лет купил первую машину. Gazeta.ua (рос.). Архів оригіналу за 29 серпня 2021. Процитовано 29 серпня 2021.
- ↑ Gazeta.ua (14 липня 2013). Рината Ахметова называют легендой родного поселка, а детей учат брать пример. Gazeta.ua (рос.). Архів оригіналу за 29 серпня 2021. Процитовано 29 серпня 2021.
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |