Афродіта Сінуеська (також Венера Сінуеська) — мармурова скульптура Афродіти епохи еллінізму, яку вважають однією з робіт грецького скульптора Праксителя. Скульптура датована IV століттям до н. е.

Афродіта Сінуеська
Дата створення / заснування 4 століття до н. е.
Зображення
Місце розташування Національний археологічний музей (Неаполь)
Жанр Еліністична скульптураd
Творець Праксітель
З матеріалу мармур
Зображує Афродіта
У збірках Національний археологічний музей (Неаполь)
Висота 182 см
CMNS: Афродіта Сінуеська у Вікісховищі

Історія та опис

ред.
 
Вітторіо Спінаццола

25 січня 1911 року Леопольдо Скіаппа проводив земляні роботи на своєму винограднику в районі Інкалдана міста Мондрагоне (античне місто Сінуеса[it]). Орендарі ділянки Антоніо Гульєльмо та його син Джованні натрапили на кам'яний предмет, що перебував неглибоко в землі, та виявили дві частини понівеченої античної скульптури. Про статую дізналися фахівці, невдовзі скульптура була передана до Національного археологічного музею Неаполя.

Статуя була обстежена вченим-археологом Вітторіо Спінаццолою[it] у Неаполі у квітні цього ж року.[1] Він відновив статую, з'єднавши дві її частини, і назвав «Venere Sinuessana». Спінаццола датував роботу IV століттям до н. е. і приписав її грецькому скульптору Праксітелю, який разом зі Скопасом та Лісіппом вважається одним із великих майстрів «еллінізму». Проте деякі мистецтвознавці вважають, що, можливо, статуя є римською копією грецького оригіналу.[2]

Статуя Венери (Афродіти) колись прикрашала одну з багатьох римських вілл у Сінуесі. Є припущення, що вілла належала знаменитому давньоримському оратору, політику та філософу Цицерону, який, як і багато його заможних сучасників, мав віллу в цьому місті, відомому своєю термою.[1][2] Але навіть якщо вона не була власністю Цицерона, її наявність у цьому місті свідчить про високий рівень добробуту заможної верстви громадян, які могли дозволити собі таку розкіш у будинку, як оригінальна грецька скульптура.

Скульптура без голови та рук, а також з деякими іншими дефектами, зображує напівголу жінку, що спирається на праву ногу і тримає одяг на стегнах. Відсутність відсутніх частин тіла богині дозволяють припустити принаймні дві гіпотези: перша полягає в тому, що Венера готується прийняти ванну, і з цієї причини роздягається, дозволяючи одягу зісковзнути на підлогу; друга гіпотеза полягає в тому, що богиня виходить із ванни або водойми, витираючись рушником. Можливо, при цьому вона намагається прикрити наготу.

Відомі факти

ред.
  • На момент свого виявлення статую було викуплено всього за 500 лір, тоді як вона реально коштувала не менше 500 000 лір.
  • У музеї міста Мондрагоне — Археологічний музей Б'яджо Греко[it] — є копія цієї скульптури.
  • З 23 березня до 31 жовтня 2013 року Венера Сінуеська була представницею стародавньої Італії серед «Красунь Массіко» («Bellezze del Massico») на виставці «Rosantico» у Національному археологічному музеї Пестума[it] , присвяченій темам природи та краси.[3]
  • З 15 лютого 2018 року до 13 січня 2019 року скульптура була надана Національним археологічним музеєм Неаполя для показу на виставці[4], організованої італійською банківською групою Intesa Sanpaolo, де поряд з іншими античними експонатами були представлені скульптури однойменних богинь — Afrodite che si slaccia il sandalo[5] та Afrodite Anadyomene[6].

Примітки

ред.
  1. а б Venere di Sinuessa – Mondragone. Архів оригіналу за 17 серпня 2017. Процитовано 17 серпня 2017.
  2. а б La Venere di Sinuessa ambasciatrice di bellezza al Museo archeologico di Paestum. Архів оригіналу за 17 серпня 2017. Процитовано 17 серпня 2017.
  3. La Venere di Sinuessa esposta al Museo Archeologico di Paestum. Архів оригіналу за 2 липня 2018. Процитовано 2 luglio 2018.
  4. Elisa Carollo. L’arte della seduzione a Vicenza. Bellezza, eros e mito nell’Antica Grecia. Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 2 luglio 2018.
  5. Aphrodite unfastening a sandal, the so-called Venus in bikini. Архів оригіналу за 8 квітня 2020. Процитовано 21 лютого 2020.
  6. Aphrodite to the bathroom (Venus Anadyomene)

Посилання

ред.