Половинщина
Полови́нщина[1], спі́льщина[2], навспі́льщина — у землекористуванні форма оренди, при якій орендар винаймає землю не за гроші, а за половину отриманого продукту, яка виплачується натурою. Являє собою окремий випадок скіпщини. До плати натурою могли додаватися відробітки.
Селян, що орендували землю на засадах половинщини, називали половинщиками[3], спільниками[4] або половниками[5].
Поширення
ред.У період панування натурального господарства половинщина була значно поширена по всій Європі. На початок XX ст. її практикували переважно в Середній Франції, на півдні Європи, по всій Російській імперії, Передній Азії та Японії. У XVIII ст. вона була звичайною формою користування землею у Франції: за свідченням А. Юнга, перед початком революції лише 1/6 — 1/7 земель оброблювали фермери, решта була зайнята половинщиками.
Половинщина траплялася там, де натуральне господарство ще не цілком було витіснене грошовим, де сільськогосподарські капітали рільницької маси були слабко розвинуті, де довгостроковий обов'язок виплачувати оренду плату грошима був ризикованим. Тому половинщина сполучувалася частіше за все з порічним наймом землі або взагалі з короткостроковою орендою (у Російській імперії та Італії — зазвичай 1 рік, у Франції 2 роки).
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Половинщина // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ В. В. Маліков, канд. іст. наук, старш. викл., НТУ «ХПІ» «Наймитування як явище соціально-економічного життя й духовної культури українців другої половини ХІХ — початку ХХ століть»[недоступне посилання з вересня 2019]
- ↑ Половинщик // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Спільник // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Половник // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Джерела
ред.- Землепользование // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)