Ата
А́та, Ате (дав.-гр. ἄτη — зніяковілість, замішання, плутанина, нещастя, нестяма, безрозсудна пристрасть) — у давньогрецькому епосі — дочка Зевса; втілення раптового безглуздя, що находить на людей і богів.
| Ата дав.-гр. Θεά Άτη | |
|---|---|
| Божество в | давньогрецька релігія |
| Значення імені | зніяковілість, замішання, плутанина, нещастя, нестяма, безрозсудна пристрасть |
| Ім'я іншими мовами | грец. Άτη
|
| Покровитель для | recklessnessd |
| Походження | Стародавня Греція |
| Згадки | Іліада |
| Батько | Зевс |
| Мати | Ерида |
| Брати/сестри | Манес |
Її неодноразово згадує Есхіл. Гомер в «Іліаді» називає її старшою дочкою Зевса — миттєвою, могутньою, злою.[1] Гесіод у «Теогонії» вказує матір'ю Ати богиню розбрату Еріду, але про батька не згадується нічого; вона постійна супутниця (сестра) Дисномії[en], богині беззаконня.[2]
Ата затуманила розум самого Зевса на одному зі святкувань — через образу на поганий прийом або ж із намовлянь Гери. Зевс чекав на народження свого сина Геракла, тому сказав, що до настання темряви в роду Персея народиться той, хто стане верховним царем; Гера ж випросила у нього клятву і прискорила народження хворобливого Еврістея, у служіння якого таким чином потрапив Геракл. Розгніваний Зевс скинув Ату з Олімпу на землю, так що тільки її золоте волосся майнуло над його головою.[1]
Згідно з Аполлодором, скинута з небес Ата упала на вершину гори у Фригії, яку пізніше назвали її іменем, а разом з нею упав Палладій[3]. На цій горі пізніше було засновано там Іліон — Трою.
Ата поневіряється різними місцевостями, швидко ходячи по головах людей і штовхаючи їх на нерозсудливі вчинки, які приносять пустку і руїну і які належить спокутувати. Слідом за Атою йдуть (або ж вона їх тягне) дочки Зевса Літаї (Літи) — богині прохань, покутних благань, Молитва і Скруха. Вони кульгають, і приходять пізно, допомагають тим, хто віддає їм шану, виправляючи вчинене Атою, і мстяться тим, хто ними погорджує, звучи її знову.
Давньогрецькі трагіки зображували Ату не призвідницею лиха, а месницею, яка вганяє уже грішну людину у ще більші нещастя, доводячи до погибелі, тому вона наділена рисами Немезіди й Адрастеї.
В зморшках обличчя, кульгаві, з очима, що зиркають скоса,
Аті-Нестямі услід вони заклопотано ходять.
Ата ж є дужа й на ноги проворна, то їх набагато
Випереджає і, цілу кругом оббігаючи землю,
Шкодить людям, а Літи стають їм тоді в допомозі.
Той же, хто, Зевсових дочок зустрінувши, їх пошанує,
Матиме поміч од них, вони молитви його вчують,
А як одкине од себе, зневажливим словом одмовить,
З ревним благанням до Зевса Кроніона Літи підступлять,
Гомер. Іліада IX 502-512[1]
Всім засліпляє, легкі в неї ноги, і навіть не ходить
Ними вона по землі, по головах людських прямує
Й розум затемнює в них […].
Навіть і Зевса вона засліпила, хоча найсильніший,
Кажуть, він серед богів і людей. […]
Ату Кротон вхопив за голову в косах блискучих,
Гнівом палаючи люто, й великою клятвою клявся,
Що відтепер на Олімп вже ніколи й на зоряне небо
Більш не повернеться Ата, що розум усім засліпляє.
Мовивши так, розмахнувсь і з високостей зоряних неба
Гомер. Іліада XIX 91[1]
Іменем богині названо астероїд (111) Ата, відкритий в 1870 році.[4]
Серед інших грецьких богів Ата є персонажем і сучасної літератури.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ а б в г Гомер. Іліада. Архів оригіналу за 27 липня 2013. Процитовано 24 травня 2015.
- ↑ «Потім Незгода породила … І Беззаконність, і Самообман, нерозлучную пару» — Гесіод. Теогонія [Архівовано 16 липня 2019 у Wayback Machine.] 230
- ↑ Псевдо-Аполлодор. Міфологічна бібліотека III 12, 3
- ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3. (англ.)
Джерела
ред.
- Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.
- Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)
- Ата | greekroman.ru [Архівовано 22 лютого 2009 у Wayback Machine.] (рос.)
- Греческая богиня Ата [Архівовано 24 травня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- Мифологическая энциклопедия [Архівовано 24 травня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- Ата, богиня обмана, ослепляющая разум людей [Архівовано 24 травня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- Lexicon entry for ἄτη. perseus.tufts.edu. Greek Word Study Tool. Архів оригіналу за 8 липня 2015. Процитовано 07-11-2014. (англ.)
Посилання
ред.- Ате [Архівовано 11 березня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1957. — Т. 1, кн. I : Літери А — Б. — С. 56. — 1000 екз.