Астрильд-мурахоїд червонолобий
| Астрильд-мурахоїд червонолобий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Parmoptila rubrifrons (Sharpe & Ussher, 1872) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Pholidornis rubrifrons | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Астри́льд-мурахоїд червонолобий[2] (Parmoptila rubrifrons) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae)[3]. Мешкає в Західній Африці. Рудогрудий астрильд-мурахоїд раніше вважався підвидом червонолобого астрильда-мурахоїда, однак у 2003 році був визнаний окремим видом[4].
Опис ред.
Довжина птаха становить 11-12,5 см, вага 8-10,5 г. У самців лоб і передня частина тімені яскраво-червоні, тім'я і потилиця оливково-коричнева, окремі пера на них мають білуваті кінчики. Обличчя і голова з боків оливково-коричневі, поцятковані білуватими плмками і смужками, пера на них мають білі кінчики і білі стрижні. Підборіддя білувате, решта нижньої частини тіла темно-каштанова. Крила темно-сірувато-коричневі, поцятковані світлими смужками. Очі темно-червоні, дзьоб чорний.
У самиць червона пляма на лобі відсутня. Решта верхньої частини голови і верхня частина тіла оливково-коричневі, пера на ній мають охристі кінчики. Нижня частина тіла кремово-біла, пера на ній мають темно-коричневі кінчики, що формують плямистий візерунок. У молодих птахів верхня частина тіла блідо-рудувато-коричнева, більш рівномірна, ніж у дорослих птахів, однак місцями поцяткована темними плямами.
Поширення і екологія ред.
Червонолобі астрильди-мурахоїди мешкають в Сьєрра-Леоне, Гвінеї, Ліберії, Кот-д'Івуарі і Гані. Вони живуть у вологих рівнинних і заболочених тропічних лісах, часто поблизу водойм. Зустрічаються поодинці або парами. Живляться переважно мурахами, яких шукають на деревах, на висоті від 5 до 10 м над землею. Гніздо кулеподібне, дуже велике (діаметром до 40 см), робиться переважно самицею з переплетеної трави і листя, розміщується на невисоких деревах в підліску, на висоті від 2,5 до 3,5 м над землею.
Збереження ред.
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. Червонолобі астрильди-мурахоїди є рідкісними, малодослідженими птахами з фрагментованим ареалом, яким загрожує знищення природного середовища.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Parmoptila rubrifrons: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 27 жовтня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 27 жовтня 2022.
- ↑ M.W. Woodcock. Systematics and confusion in the genus Parmoptila. „Bulletin of the British Ornithologists’ Club”. 123 (4), ss. 274-277, 2003.
Джерела ред.
- Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Afrika. Serie Handbuch der Vogelpflege, Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2007, ISBN 978-3-8001-4964-3.
- Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |