Асиміляційна ємність екосистеми ( асиміляційний потенціал) - показник максимальної динамічної кількості токсикантів, яку може бути накопичено за одиницю часу, зруйновано, трансформовано і виведено за межі об'єму екосистеми без порушення її нормальної діяльності. Величина А.є. залежить від безлічі природних і антропогенних чинників, фізичних і хімічних властивостей речовин, що надходять до екосистеми. Проте вирішальну роль при цьому відіграють біологічні процеси. Напр., при практичній оцінці А.є. океану можна виділити 3 основні процеси: 1) гідродинаміка; 2) мікробіологія, окислення органічних забруднюючих речовин; 3) біоседиментація. Термін запропонував Ю. О. Ізраель[1].

Цінність асиміляційного потенціалу визначається тією роллю, яку він відіграє в процесі формування витрат і результатів. З одного боку, його наявність дозволяє частково викидати відходи виробництва в довкілля і тим самим економити на витратах по очищенню викидів від забруднювачів. З іншого боку, стійкість екологічних систем до забруднення, здатність переробляти і знешкоджувати відходи запобігає втратам (збиток), які можуть бути викликані погіршенням основних властивостей довкілля. Збережені витрати відвертання забруднення (чи відвернений збиток) визначають основу економічної оцінки асиміляційного потенціалу.

Див. також ред.

Література ред.

  • Израэль Ю.А. Экология и контроль состояния природной среды. - Л.: Гидрометеоиздат, 1979. — 375 с.

Посилання ред.

  • Асиміляційна ємність екосистеми // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 11.

Примітки ред.

  1. Израэль Ю.А. Экология и контроль состояния природной среды. - Л.: Гидрометеоиздат, 1979. — 375 с.