Арчибальд Райс
Рудольф Арчибальд Райс (серб. Арчибалд Рајс, нім. Rudolph Archibald Reiss; *8 липня 1875, Гаузах, Велике герцогство Баден, Німецька імперія — 7 серпня 1929, Белград, Королівство Югославія) — швейцарський судово-медичний експерт, публіцист і фотограф, доктор хімічних наук, професор в Університеті Лозанни. Криміналіст, піонер у судово-медичній експертизі, засновник Інституту кримінальної поліції[3] в університеті Лозанни, першої наукової поліцейської школи в світі.[4]
| Арчибальд Райс | |
|---|---|
| Арчибалд Рајс | |
 | |
| Народився | 8 липня 1875[1][2] Гаузах Велике герцогство Баден Німецька імперія |
| Помер | 7 серпня 1929[1] (54 роки) Белград Королівство Югославія |
| Країна | .svg){kind=small} Німеччина Швейцарія |
| Діяльність | викладач університету, публіцист, кримінолог |
| Alma mater | Лозанський університет |
| Галузь | хімія |
| Заклад | Лозанський університет |
| Науковий ступінь | доктор хімічних наук |
| Нагороди | |
 Арчибальд Райс у Вікісховищі | |
.jpg)
Біографія
ред.Рудольф А. Рейсс народився у Гехтсберзі (Hechtsberg)[5], сьогодні частина Гаузаха, у великій сім'ї винороба, де було 10 дітей, а він був восьмим. Його юнацькі роки пройшли в Карлсруе. У 1893—1897 роках навчався на факультеті природничих наук у Лозанському університеті в Швейцарії. У 1898 захистив докторську дисертацію з хімії на тему: «Дія лужних персульфатів» (L'action des persulfates alcalins). У тому ж році він став асистентом Лозанського університету.
Ще навчаючись Рейсс захопився фотографією, яка зайняла пізніше центральне місце у всіх його проектах з судово-медичної експертизи. У 1899 році Рудольфу доручили створення університетської фотографічної лабораторії, а у 1902—1906 роках він був викладачем фотографічної справи в університеті.[5]
Рудольф також стажувався у відомого франзуцького криміналіста та кримінального антрополога Альфонса Бертійона (Alphonse Bertillon), що дало йому можливість дослідити можливості фотографії в кримінальних розслідуваннях поліції та ознайомитися з системою ідентифікації злочинців за їх антропометричними даними.
У 1902—1907 роках він був головним редактором журналів «Швейцарський огляд фотографії» (Revue suisse de photographie) і «Швейцарський журнал фотографів» (Journal suisse des photographes). У 1903 році організував конгрес Міжнародного союзу фотографії в Лозанні.
.jpg)
на горі Каймакчалан
1902 року Райс у Лозанському університеті ввів лекційний курс «Судова фотографія», а з 17 липня 1906 року став екстраординарним професором криміналістики (police scientifique). У 1909 році він заснував Інститут криміналістики (Institut de police scientifique) Лозанського університету.[5] Керуючи інститутом, Рейсс досяг значних успіхів у розвитку криміналістики, підготовці фахівців в різних частинах світу (Бразилії, Греції, Люксембургу, Російської імперії, Румунії, Сербії). Був одним із засновників словесного портрета, який допомагав в ідентифікації особи.
У 1914 році за запрошенням Уряду Сербії бере участь в розслідуванні злочинів австро-угорської, німецької та болгарської армії під час Першої світової війни. Через швейцарську пресу повідомляв світові про воєнні та військові злочини, вчинені в Сербії проти цивільного населення та військовослужбовців. Його робота (фактично судово-експертний висновок) «Report Upon the Atrocities Committed by the Austro-Hungarian Army During the First Invasion of Serbia» стала основою для засудження дій австро-угорської, німецької та болгарської армії під час Першої світової війни, але в Болгарії результати розслідувань Райса відкидають на аргументи, що він не зробив жодних фотографій жертв «болгарських звірств», роблячи їх для австро-угорських та німецьких — більше того, що він був одним із піонерів судова фотографія та той факт, що він воював у лавах сербської армії під час війни, ставить під сумнів його неупередженість як експерта.[6] Саме через свої заслуги Р. А. Рейсс став членом делегації югославського уряду на мирній конференції в Парижі (1919). У 1919 році після завершення війни, Р. А. Рейсс був вимушений залишитися в створеному Королівстві Югославії, урядом якої він був нагороджений та де одержав будинок для проживання. Р. А. Рейсс продовжив свої дослідження криміналістики в Белграді, де було утворено Поліцейську академію, яка згодом одержала ім'я Р. А. Рейсса.
Р. А. Рейсс не був задоволений розвитком суспільних відносин та корупцією в Королівстві Югославія, саме тому перед своєю смертю видав роботу-заклик «Чујте Срби!» до народу Королівства.
7 серпня 1929 року Р. А. Рейсс «помер несподівано»[7] у Топчидері[sr] в своєму будинку[sr] «Добре поле» (Добро поље) у віці 54 роки і був похований за його бажанням на Топчидерському кладовищі в Белграді. Серце Р. А. Рейсса за його заповітом не було поховане з тілом, а в урні розміщене в каплиці на горі Каймакчалан на кордоні Сербії та Греції, де він брав участь у бойових діях.
У серпні 1931 року в Топчидерському парку був встановлений бюст Р. А. Рейсса, який створив скульптор Марко Брежанин.[8]
Рейсс був добрим фотографом, він знав, як використовувати освітлення. Його фотографії не тільки відображають події кримінального характеру (судова фотографія) та воєнного часу, але цікаві з естетичної точки зору. Професор Ерік Сапен привіз з Лозанни до Белграду близько його 10 000 фотографій. Деякі з цих фотографій показані у документальному фільмі «Чујте Срби!» Горана Вукчевича за роботою Р. А. Рейсса з цією назвою.
Нагороди
ред.- Медаль Янсена (Французька академія наук)
- Орден Почесного легіону (Франція)
- Tabatiere imperiale (Російська імперія)
- Почесний громадянин міста Крупань (Сербія)
- Почесний капітан 1 класу піхоти Армії Королівства СХС (Королівство Сербів, Хорватів і Словенців)
- Квебецькою асоціацією криміналістики у 2013 році вписаний до списку франкофонного Пантеону у галузі судово-медичної експертизи[9]
Примітки
ред.- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #119088320 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Школа кримінології в Лозанні [Архівовано 25 березня 2017 у Wayback Machine.] police-scientifique.com (фр.)
- ↑ Історія науково-технічної поліції [Архівовано 25 березня 2017 у Wayback Machine.] police-scientifique.com (фр.)
- ↑ а б в Родольф Арчибальд Райс: криміналістика понад усе [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] criminalistique.org (фр.)
- ↑ СРЪБСКИЯТ СЛУГА И НЬОЙСКИ ФАЛШИФИКАТОР РУДОЛФ АРЧИБАЛД РАЙС
- ↑ Велика втрата, невеликий підйом [Архівовано 11 серпня 2017 у Wayback Machine.] politika.rs 08.08.2009 (серб.)
- ↑ Пам'ятник Арчибальдові Райсу [Архівовано 12 жовтня 2017 у Wayback Machine.] beogradskonasledje.rs (англ.) (серб.)
- ↑ Д-р Рудольф Арчибальд Райс [Архівовано 6 березня 2018 у Wayback Machine.] criminalistique.org (фр.)
Посилання
ред.- Рейс [Архівовано 30 липня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
«Cujte Srbi!: Arcibald Rajs u Srbiji 1914-2014. (2014)» на сайті IMDb (англ.) Фільм про Арчибальда Райса
