Вікіпедія

Арнульф Райнер

Арнульф Райнер (нім. Arnulf Rainer; рід. 8 грудня 1929 року, Баден, Австрія) — австрійський художник, автор картин у жанрі неформального абстрактного мистецтва[19].

Арнульф Райнер
нім. Arnulf Rainer
Народження8 грудня 1929(1929-12-08)[1][2][…] (94 роки)
Баден, Нижня Австрія, Австрія[1]
Країна Австрія[4][5]
Діяльністьхудожник, викладач університету, фотограф, ілюстратор, артист-виконавець, рисувальник, video artist, митець
НапрямокВіденський акціонізм
Роки творчості1981
Відомі учніGunter Damischd
ПрацівникВіденська академія мистецтв
ЧленЄвропейська академія наук і мистецтв і Берлінська академія мистецтв
Роботи в колекціїгалерея Бельведер, Штедель, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк), Тейт, Національна галерея мистецтв, Музей мистецтва Метрополітен, Kunsthaus Zürichd[6], Міський музей (Амстердам)[7][8][…], De Pontd, Баварські державні колекції картин, Берлінська галереяd, Художня галерея Єльського університету, Гаазький муніципальний музей, Міська галерея в будинку Ленбаха, Далласький музей мистецтв, CODA Museumd[10], Photographs in the National Gallery of Artd, Державна картинна галерея (Карлсруе), Institut Valencià d'Art Modernd, Музей ван Аббе[11], Музей сучасного мистецтва Сан-Франциско[12], LIMAd[13], De Appeld[14][13][15], Гарвардський художній музей, Busch–Reisinger Museumd, Нова національна галерея, ZKM Center for Art and Media Karlsruhed[16], Національний музей «Центр мистецтв імені королеви Софії», Hessel Museum of Artd[17] і Print Collectiond[18]
Нагороди
Сайтarnulf-rainer-museum.at/en/arnulf-rainer/
CMNS: Арнульф Райнер у Вікісховищі

Біографія

ред.

Арнульф Райнер народився у місті Баден, Нижня Австрія. У роки своєї ранньої творчості перебував під впливом художників-сюрреалістів. У 1947 році він познайомився з роботами сучасного мистецтва на виставці Британської Ради в Клагенфурті (там були представлені картини таких художників, як Пол Неш, Френсіс Бекон, Стенлі Спенсер та Генрі Мур). За наполяганням батьків 1947 року він вступив на навчання до Федерального училища торгівлі у Філлаху за фахом будівельник, і закінчив його в 1949 році.

У 1950 році Райнер заснував творче об'єднання «Собача група» (Hundsgruppe), до якої увійшли такі австрійські художники, як Ернст Фукс, Арік Бравер та Йозеф Мікль. Приблизно після 1954 року стиль Райнера еволюціонував у напрямку «руйнування форм»: у цих роботах пізнішого періоду почали переважати чорніння, перефарбування і зафарбовування ілюстрацій та фотографій. Райнер став близьким до Віденського акціонізму — течії, що демонстрував боді-арт та твори живопису, створені під впливом наркотичних засобів. Художник написав безліч картин на тему Хіросіми та зокрема про ядерне бомбардування міста, його політичні та біологічні наслідки.

1978 року Арнульф Райнер був відзначений престижною Австрійською державною премією. Того ж року, а також у 1980-му, він був представником Венеційської бієнале від Австрії. З 1981 по 1995 рік Райнер обіймав посаду професора в Академії образотворчих мистецтв у Відні. Варто згадати, що сам він одного разу вступив до цієї академії, але провчився в ній лише три дні та вирішив поки́нути її, оскільки вважав, що вона не дасть йому достатньо позитивного досвіду.

Роботи Арнульфа Райнера нині представлені у Нью-Йоркському музеї сучасного мистецтва та в музеї Соломона Р. Гуггенхайма у Нью-Йорку. Найвищим визнанням його робіт стало відкриття Музею Арнульфа Райнера у Нью-Йорку у 1993 році. Його роботи також демонструються у палаццо Європейського культурного центру у Венеції під час проведення бієнале починаючи з 2011 року[20]. У 2011 році художник опублікував книжку «Незакінчений до смерті», присвячену своєму баченню мистецтва[21].

Райнер також був членом німецького художнього об'єднання Лорд Джим Лодж[22].

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118597930 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Arnulf Rainer — 2010.
  3. ↑ Arnulf Rainer
  4. ↑ Museum of Modern Art online collection
  5. ↑ https://www.workwithdata.com/person/arnulf-rainer-1929
  6. ↑ http://memobase.ch/fr#document/KH_ZH-1980_0042.01-02
  7. ↑ Rainer - Roth : Ratio - Konditio
  8. ↑ Fingermalerei
  9. ↑ Miró-Überzeichnung (uit: Edition MAT, collection '64)
  10. ↑ Arnulf Rainer : Totengesichter
  11. ↑ Fingermalerei
  12. ↑ Artists + Artworks
  13. ↑ а б Mouth Piece
  14. ↑ Slow Motions
  15. ↑ Confrontation with my Video Image
  16. ↑ ZKM Center for Art and Media Karlsruhe — 1997.
  17. ↑ https://bard.emuseum.com/people/961/arnulf-rainer
  18. ↑ https://web.archive.org/web/http://wallachprintsandphotos.nypl.org/catalog/315471
  19. ↑ Russell, John (1989-05-19.11.2024). Review/Art; Arnulf Rainer: Backward to Respectability. New York Times. Архів оригіналу за 14 квітня 2019. Процитовано 4 лютого 2011.
  20. ↑ All hands up for Arnulf Rainer – great art(ist) in Venice » Artviva Italy Blog » The Original and Best Tours Italy. Artviva Italy Blog. 12 липня 2011. Архів оригіналу за 21 березня 2018. Процитовано 11 липня 2017.
  21. ↑ ARNULF RAINER- UNFINISHED INTO DEATH- DeLuxe Editi - Rainer- Arnulf - Jongh- Karlyn de - Sarah Gold - Luiscius Books. www.luiscius.com (англ.). Архів оригіналу за 21 березня 2018. Процитовано 11 липня 2017.
  22. ↑ Programmheft Wirsindwoanders, 2007, Seite 19 (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 8 березня 2022. Процитовано 21 серпня 2019.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Арнульф_Райнер&oldid=39530970