Відкрити головне меню

Арка́дій Іва́нович А́ріс (за паспортом Золотов) (29 січня 1901, с. Сінер, Казанська губернія[1]1 червня 1942, станція Іланська, Красноярський край, РСФСР, ГУЛАГ) — чувашський прозаїк, критик , перекладач.

Аркадій Іванович Аріс
Аркадій Іванович Золотов
Псевдо Arcady Aris
Народився 29 січня 1901(1901-01-29)
с.Сінер, Яднинський повіт, Казанська губернія.
Помер 1 червня 1942(1942-06-01) (41 рік)
станція Іланська, Красноярський край, Росія, ГУЛАГ
Громадянство Росія
Діяльність письменник, літературний критик, перекладач з російської на чуваський, редактор журналів
Alma mater Симбірське чуваське педагогічне училище
Володіє мовами чуваська, російська
Членство Спілка письменників СРСР
Роки активності 1919-1937
Напрямок літературна критика, публіцистика
Жанр проза
Партія КПРС

Кузен чуваського фольколориста Миколи Юта.

З 1934 у спілці письменників СССР[2][3][4]..

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Закінчив Аліковську двокласну школу, у 1915 поступив до Симбирської чуваської школи. Там прочитав твори поета Костянтина Іванова, Тайри Тімккі, Миколи Васильєва (Шупуссіні) і вирішив присвятити себе чуваській літературі.

1919 – обраний керівником чуваської секції відділу освіти Симбірського губвиконкому. У квітні того ж року разом із братами Арсенієм та Миколаєм, вступив до 7-го Симбірського стрілецького полку і у складі цього полку до 1920-го брав участь у російській громадянській війні на боці большевиків, під час війни сам став большевиком, вступивши до їхньої партії.

1922 – закінчив педагогічний інститут.

1922 – переїхав до Чебоксар.

1928—1931 — редактор газети «Хипар» («Канаш») і журналу «Сунтал», у той же час керував справами в журналі «Капкан» і бере активну участь у створенні і розширені мережі радіомовлення в Чувашії. Бере участь у виданні альманаху «Трактор» (у майбутньому журнал «Таван Атал».)

1934 – чуваські письменники делегують його на Перший всесоюзний з’їзд письменників, де він виступає із статтею про розвиток чуваської літератури.

Після його від’їзду до Лєнінграду в Академію Наук, деякий час очолює правління Спілки письменників Чувашії. У тому ж році його приймають до Спілки письменників СССР.

Арештований 23 жовтня 1937 [5].

14 листопада 1942 помер.

Літературна роботаРедагувати

Перш за все відомий як автор статей про теоретичні питання чуваської совєцької літератури.

1926 – «Куди йдемо?» («Ăçталла каятпăр?»), 1929 — «На шляху перевірки сил чуваської літератури» («Чăваш литературин пултарăзне тĕрĕслев çулĕ çинче»), 1933 — «Нагальні питання художньої літератури» («Илемлĕ литературăн паянхи ыйтăвĕсем»), 1935 — «За гостроту і культуру мови» («Чĕлхе çивĕчлĕхĕшĕн, чĕлхе культуришен») та ін.

Переклав на чуваську «Мої університети» Максима Горького, та «Чапаєв» Д. Фурманова.

ВшануванняРедагувати

  • Меморіальна дошка на історичній будові школи кінця 19 ст, в. Аліково, Чуваська республіка[6]

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати