Аркадьєв Аркадій Іванович

Аркадій Іванович Аркадьєв (Кудерко; 7 лютого 1907, Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія — 30 червня 1993, Львів, Україна) — український радянський актор. Народний артист Української РСР (1951). Народний артист СРСР (1977). Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора і медалями.

Аркадьєв Аркадій Іванович
Народився	25 січня (7 лютого) 1907 Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер	30 червня 1993(1993-06-30) (86 років) Львів, Україна
Поховання	Личаківський цвинтар
Громадянство	Україна  СРСР  Російська імперія
Діяльність	актор, театральний режисер
Alma mater	Одеська національна музична академія імені А. В. Нежданової
IMDb	nm0035023
Нагороди та премії

Біографія

На сцену вперше вийшов 1925 року в Одеському районному драматичному театрі. Закінчив Одеський музично-драматичний інститут (1927, курс Л. Лазарєва), нині — Одеська національна музична академія імені Антоніни Нежданової).

У 1932—1935 працював у Дніпропетровському російському драматичному театрі. З 1935 — у Київському театрі Червоної Армії (1944 року разом з театром переїхав до Одеси, де театр існував як театр Одеського військового округу, а 1954 — до Львова, де театр став відомий як Львівський театр Прикарпатського ВО).

Родина

Перша дружина Олександра Костянтинівна, син Юрій Аркадьєв.

Друга дружина: Кіра Сергіївна Байбакова (1927—2004), заслужена артистка України, актриса Львівського театру Прикарпатського ВО. Похована поряд з чоловіком на 85 полі Личаківського цвинтаря.

Творчість

Найкращі ролі: Пеклеванов («Бронепоїзд № 14—69» Іванова), Юліус Фучік («Прага залишається моєю» Буряківського), Кудряш («Гроза» Островського).

Грав у фільмах: «Всадники» (1939), «Моряки» (1939, Свєтлов), «Сім'я Януш» (1941), «В далекому плаванні» (1945, боцман Никифоров і Нептун), «Син полку» (1946, полковник), «Голубі дороги» (1947, Калаченко, капітан), «Миклухо-Маклай» (1947), «Золотий ріг» (1948, професор Ігнатьєв), «Лілея» (1958), «Наш спільний друг» (1961, Андрій Хомич), «Російський ліс» (1963—1964, Книшев), «Твій сучасник» (1967), «Довга дорога в короткий день» (1972, «Ні пуху, ні пера» (1973, Федір Васильович, головна роль), «Агонія» (1975, Михайло Володимирович Родзянко, голова Державної думи).

Відзнаки і нагороди

• 1952 — Сталінська премія III ступеня (за виконання ролі Юліуса Фучика у виставі «Прага залишається моєю»)

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Посилання

• Фільмографія актора (kino-teatr.ru) [Архівовано 22 жовтня 2013 у Wayback Machine.](рос.)