Арзуманян Павло Рубенович
Павло Рубенович Арзуман́ян (нар. 21 грудня 1923 Чарджуй — пом. 20 травня 2010) — радянський вчений в галузі економіки виноградарства та плодівництва. Доктор сільськогосподарських наук (з 1971 року), професор (з 1983 року), академік ВАСГНІЛ (з 1988 року), член-кореспондент Італійської академії сільськогосподарських наук[4].
Арзуманян Павло Рубенович | |
---|---|
Народився | 21 грудня 1923[1][2] Туркменабат, Бухарська Народна Радянська Республіка[1][3][2] |
Помер | 20 травня 2010 (86 років) |
Країна | СРСР Росія |
Національність | вірмени[2] |
Діяльність | садівник, агроном |
Alma mater | Московська сільськогосподарська академія імені К. А. Тимірязєва (1952)[1][3] |
Галузь | виноградарство і садівництво |
Заклад | Комуністична партія Вірменії[3] Вірменський науково-дослідний інститут виноградарства, виноробства і плодівництваd |
Посада | директор |
Вчене звання | професор[d][2] |
Науковий ступінь | доктор сільськогосподарських наук[1][2] (1971) |
Членство | ВАСГНІЛ[2] |
Партія | ВКП(б)[1][3] |
Війна | німецько-радянська війна |
Нагороди |
Біографія
ред.Народився 21 грудня 1923 року в місті Чарджуй (нині Туркменабат, Туркменістан). Член ВКП(б) з 1946 року. 1952 року закінчив Московську сільськогосподарську академію імені К. А. Тімірязєва.
- У 1949—1951 роках працював агрономом в Тамбовській області;
- У 1953—1958 роках — інструктор, у 1958—1960 роках — заступник завідувача, у 1960—1963 роках — завідувач сільськогосподарського відділу ЦК КП Вірменської РСР;
- У 1963—1974 і 1981—1991 роках — директор, а з 1991 року — науковий консультант Вірменського НДІ виноградарства, виноробства та плодівництва;
- У 1974—1981 роках — заступник Голови Держплану Вірменської РСР.
Наукова діяльність
ред.Науково-дослідницька робота присвячена питанням вивчення екологічних умов Вірменської РСР, плодівницьких і виноградарських зон, розробці спеціалізації розміщення і сорторайонування культури винограду і плодових, визначення економічної ефективності та можливостей подальшого розвитку плодівництва і виноградарства, а також виноробної та консервної промисловості.
Автор понад 100 наукових робіт, з них 2 монографії. Мав 9 авторських свідоцтв на винаходи. Серед робіт:
- Плодоводство и виноградарство Армянской ССР / Арм. НИИ виноградарства, виноделия и плодоводства. — Ереван: Айастан, 1973. — 346 с.;
- Состояние и перспективы развития виноградарства в Армянской ССР // Новое в развитии виноградарства АрмССР в свете задач Продовольственной программы. 1987. С.3-12.;
- Выращивание саженцев яблони и винограда…на гидропонике /співавтори: Г. Л. Снхчян, М. А. Бабаханян // Садоводство и виноградарство. 1989. № 12. С. 21–23.;
- Эффективное направление производства сушеных плодов и винограда / співавтор: Снапян Г. Г. и др. // Вестник сельськохозяйственной науки. Москва, 1991. № 4. С. 141—144.
Відзнаки
ред.Нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора, орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня та «Знак Пошани», 4 золотими і 6 срібними медалями ВДНГ[4].
Примітки
ред.- ↑ а б в г д Енциклопедія виноградарства — Кишинёв: Молдавская советская энциклопедия, 1986. — ISBN 978-0-01-360551-0
- ↑ а б в г д е Вірменська коротка енциклопедія — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1990. — Т. 1. — С. 72.
- ↑ а б в г Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.
- ↑ а б в Енциклопедії, словники, довідники. [Архівовано 20 грудня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
Література
ред.- Энциклопедия виноградарства / гл. ред. А. И. Тимуш. — Кишинев : Гл. ред. Молдавской Советской Энциклопедии, 1986.(рос.)