Аратинга червонощокий

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Папугоподібні (Psittaciformes)
Родина:	Папугові (Psittacidae)
Рід:	Psittacara
Вид:	Аратинга червонощокий

Біноміальна назва

Psittacara mitratus
(Tschudi, 1844)

Ареал виду

Підвиди

(Див. текст)

Синоніми

Conurus mitratus
Aratinga mitrata

Посилання

Вікісховище:	Psittacara mitratus
Віківиди:	Psittacara mitratus
МСОП:	22685669
NCBI:	136503

Арати́нга червонощокий^[2] (Psittacara mitratus) — вид папугоподібних птахів родини папугових (Psittacidae). Мешкає в Андах.

Опис ред.

Червонощокий аратинга

Довжина птаха становить 34-38 см. Забарвлення переважно зелене, на обличчі і стегнах червоні плями. Хвіст відносно довгий. Навколо очей плями білої голої шкіри. Дзьоб міцний, роговий. У молодих птахів червоні плями в оперенні відсутні^[3]^[4].

Підвиди ред.

Виділяють три підвиди:^[5]

P. m. chlorogenys (Arndt, 2006) — Анди в північному і центральному Перу;
P. m. mitratus (Tschudi, 1844) — Анди в південному Перу, Болівії і північно-західній Аргентині;
P. m. tucumanus (Arndt, 2006) — Анди на північному заході Аргентини (Тукуман, Кордова).

Поширення і екологія ред.

Червонощокі аратинги мешкають в Перу, Болівії і Аргентині. Також вони були інтродуковані на півдні Флориди, в Каліфорнії та на Гаваях^[6]^[7]. Червонощокі аратинги живуть у вологих гірських тропічних лісах та у високогірних чагарникових заростях. Зустрічаються зграями до 100 птахів, на висоті від 1000 до 3000 м над рівнем моря. Іноді в місцях ночівлі можуть зібратися до 2000 птахів. Живляться насінням, горіхами і плодами. Гніздяться в тріщинах серед скель, іноді в дуплах дерев. В кладці 2-3 яйця.

Примітки ред.

↑ BirdLife International (2016). Psittacara mitratus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 10 вересня 2022
↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
↑ Schulenberg, T., D. Stotz, D. Lane, J. O'Neill, & T. Parker III. 2007. Birds of Peru. Christopher Helm. ISBN 978-0-7136-8673-9
↑ Fjeldså, J., & N. Krabbe. 1990. Birds of the High Andes. Zoological Museum, Copenhagen. ISBN 87-88757-16-1
↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Parrots, cockatoos. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 10 вересня 2022.
↑ Garrett, K. L. 1997. Population Status and Distribution of Naturalized Parrots in Southern California. Western Birds 28: 181-195
↑ Threats to Birds - Introduced Parrots in Hawaii. [Архівовано 2015-07-11 у Wayback Machine.] American Bird Conservancy. Accessed on 15 January 2008.

Джерела ред.

Juniper & Parr (1998) Parrots: A Guide to Parrots of the World; ISBN 0-300-07453-0
Forshaw (2006) Parrots of the World: An Identification Guide; ISBN 0-691-09251-6

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[iucn-1] BirdLife International (2016). Psittacara mitratus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 10 вересня 2022

[2] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

[Peru-3] Schulenberg, T., D. Stotz, D. Lane, J. O'Neill, & T. Parker III. 2007. Birds of Peru. Christopher Helm. ISBN 978-0-7136-8673-9

[Andes-4] Fjeldså, J., & N. Krabbe. 1990. Birds of the High Andes. Zoological Museum, Copenhagen. ISBN 87-88757-16-1

[ioc-5] Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Parrots, cockatoos. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 10 вересня 2022.

[GarrCali-6] Garrett, K. L. 1997. Population Status and Distribution of Naturalized Parrots in Southern California. Western Birds 28: 181-195

[Hawaii-7] Threats to Birds - Introduced Parrots in Hawaii. [Архівовано 2015-07-11 у Wayback Machine.] American Bird Conservancy. Accessed on 15 January 2008.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]