Анумбі темнохвостий
| Анумбі темнохвостий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Ochetorhynchus phoenicurus (Gould, 1839) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Eremobius phoenicurus | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Ану́мбі темнохвостий[2] (Ochetorhynchus phoenicurus) — вид горобцеподібних птахів родини горнерових (Furnariidae)[3]. Мешкає в Патагонії. Раніше цей вид відносили до монотипового роду Темнохвостий анумбі (Eremobius), однак за результатами молекулярно-генетичного дослідження він був переведений до відновленого роду Ochetorhynchus[4][5][6].
Опис ред.
Довжина птаха становить 16-19 см, вага 28-34 г. Довжина дзьоба становить 2,5 см, довжина крила 7 см, довжина хвоста 7,6 см, довжина цівки 1,9 см. Виду не притаманний статевий диморфізм. Верхня частина голови, шия, спина і крила сірувато-коричневі. Хвіст округлий, махові пера чорні, біля основи темно-руді, центральні стернові пера чорно-коричневі, біля основи сірувато-коричневі. Горло білувате, з боків сірувате. Нижня частина тіла сіро-коричнева, груди і боки поцятковані чіткими світлими смужками. Гузка білувата. Над очима світлі "брови". Очі темно-карі, дзьоб тонкий, прямий, сірувато-коричневий, знизу біля основи сірий. Лапи чорнуваті або чорнувато-коричневі.
Поширення і екологія ред.
Темнохвості анумбі мешкають на півдні Аргентини (від Неукена і Ріо-Негро до Санта-Круса), а також на крайньому півдні Чилі (північний схід Магальянеса). Вони живуть в патагонських степах та в сухих чагарникових заростях. Зустрічаються поодинці, на висоті до 1200 м над рівнем моря. Живляться насінням, дрібними плодами і комахами, яких шукають на землі або в чагарниках. Гніздування припадає на південне літо. Гніздо кулеподібне, зроблене з переплениених колючих гілок, розмірами 55×30 см. Вхід збоку, прохід довжиною 25 см веде до гніздової камери діаметром 12 см, встеленої травою, шертсю, павутинням, пір'ям та іншим м'яким матерілом. Гніздо розміщується в чагарниках Monthea, Schinus, Condalia або на кактусі, на висоті 1-2 м над землею. В кладці 2-4 яйця.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Ochetorhynchus phoenicurus. Архів оригіналу за 16 травня 2021. Процитовано 31 березня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Ovenbirds, woodcreepers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 31 березня 2022.
- ↑ R. Terry Chesser, F. Keith Barker, Robb T. Brumfield. Fourfold polyphyly of the genus formerly known as Upucerthia, with notes on the systematics and evolution of the avian subfamily Furnariinae. „Molecular Phylogenetics and Evolution”. 44 (3), ss. 1320–1332, 2007 [] помилка: {{lang}}: немає тексту (допомога).
- ↑ Jon Fjeldså, Martin Irestedt, Knud A. Jønsson, Jan I. Ohlson, Per G. P. Ericson. Phylogeny of the ovenbird genus Upucerthia: a case of independent adaptations for terrestrial life. „Zoologica Scripta”. 36 (2), ss. 133–141, 2007. doi:10.1111/j.1463-6409.2006.00270.x [] помилка: {{lang}}: немає тексту (допомога).
- ↑ Van Remsen en consulta con Brumfield, R.T & Chesser, R.T, diciembre de 2007. «Restablecer Ochetorhynchus e incluir Chilia y Eremobius en el mismo». [Архівовано 14 квітня 2021 у Wayback Machine.] Propuesta (324) al South American Classification Committee. En inglés.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |