Коль Антон Миколайович

(Перенаправлено з Антон Коль)

Антон Миколайович Коль (1 червня 1990, Нікополь) — український плавець, призер Літніх Паралімпійських ігор. Майстер спорту України міжнародного класу.

Антон Коль
Антон Коль, 2016
Антон Коль, 2016
Антон Коль, 2016
Загальна інформація
Прізвиська Коль-Король
Національність український єврей
Громадянство  Україна
Місце проживання Дніпродзержинськ
Народження 1 червня 1990(1990-06-01) (33 роки)
Нікополь, Дніпропетровська область, УРСР
Зріст 157 см
Вага 60 кг
Спорт
Країна Україна Україна
Вид спорту плавання
Спортивне звання
Майстер спорту України міжнародного класу
Майстер спорту України міжнародного класу
Клуб "Інваспорт"
Тренери Вдовиченко Г. А.
Участь і здобутки
Паралімпійські ігри XV літні Паралімпійські ігри
CMNS: Коль Антон Миколайович у Вікісховищі
Нагороди
Орден «За мужність» III ступеня
Спортивні медалі
Представник Україна Україна
Плавання
Паралімпійські ігри
Срібло Токіо 2020 100 м на спині (S1)
Бронза Ріо-де-Жанейро 2016 100 м на спині (S1)
Бронза Ріо-де-Жанейро 2016 50 м на спині (S1)

Займається плаванням у Дніпропетровському регіональному центрі з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт».

Бронзовий призер Паралімпійських ігор 2016 у Ріо-де-Жанейро (50 м на спині, категорія S1 і 100 м на спині, категорія S1).

Срібний та бронзовий призер чемпіонату світу 2013 року.

Срібний та бронзовий призер чемпіонату Європи 2014 року.

Дворазовий срібний призер чемпіонату світу 2015 року.

Триразовий бронзовий призер (200 м вільним стилем, 100 м на спині, 50 м на спині) чемпіонату Європи 2016 року.

Має диплом техніка-будівельника, декілька років працював у цій сфері. Декілька будинків у Дніпрі побудовані за проектами Антона.[1] Користується інвалідним візком.

Телевізійні шоу ред.

Життєпис ред.

Дитинство ред.

1990-1995 ред.

Народився 1 червня 1990 в українському місті Нікополь зі вродженою вадою опорно-рухового апарату. До січня 1995 року жив із батьками та дідусем, та потім вони від нього відмовилися. До 1 червня 1995 жив у будинку для малюків з обмеженими фізичними можливостями, потім у зв'язку з дорослішанням хлопчика перевели до дитбудинку.

1995 - 2008 ред.

Почав малювати, ліпити; вчити англійську мову; вчитися рахувати, читати і писати. Він зробив цілком правильний вибір. Адже Антон не хотів тупіти від комп'ютерних ігор і телефільмів, одним словом - деградувати. Він не хотів брати приклад зі своїх друзів, які деградували.

Доросле життя ред.

З травня 2008 по грудень 2013 жив у будинку перестарілих. Того самого року, коли Коль там оселився, його групу повели у басейн. Майбутнього паралімпійця списали, бо він 4 рази тонув, а бідні тренери дуже мучилися, коли вчили плавати. 15 липня 2009 року Антон Коль плив на катамарані й мало не потонув. Але він поплив, бо йому було цінніше життя. Для нього тоді навіть уявлення не було, що він гарно навчиться плавати. За п'ять місяців до випуску з будинку перестарілих він почав розводити й продавати бійцівських собак. Наприклад, таких як-от бультер'єр (пітбуль), пекінез-рукав, англійський бульдог та ін. 2014 року отримав диплом архітектора і за його проектами побудовано декілька будинків у Дніпропетровську. 2016 року отримав орден 3 ступеня "За мужність". І, урешті-решт, 27 жовтня 2017 на телепередачі "Сюрприз, сюрприз" знайшлися батьки й дідусь.

Державні нагороди ред.

  • Орден «За мужність» III ст. (4 жовтня 2016) — За досягнення високих спортивних результатів на XV літніх Паралімпійських іграх 2016 року в місті Ріо-де-Жанейро (Федеративна Республіка Бразилія), виявлені мужність, самовідданість та волю до перемоги, утвердження міжнародного авторитету України[2]

Див. також ред.

Джерела ред.

Примітки ред.

  1. Антон Коль: жити захотілось і я поплив. Архів оригіналу за 8 жовтня 2016. Процитовано 12 вересня 2016.
  2. Указ Президента України № 430/2016 від 4 жовтня 2016 року «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 13 вересня 2017. Процитовано 6 жовтня 2016.