Антон Гафнер
Антон «Тоні» Гафнер (нім. Anton «Toni» Hafner; 2 червня 1918, Ербах-ан-дер-Донау — 17 жовтня 1944, Гумбіннен) — німецький льотчик-ас винищувальної авіації, оберлейтенант люфтваффе. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.
| Антон Гафнер | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Anton Hafner | |||||||||
| Народився |
2 червня 1918[1] Ербах-ан-дер-Донау, Альб-Дунай, Тюбінген, Німеччина | ||||||||
| Помер |
17 жовтня 1944[1] (26 років) Гусєв, Gumbinnen (district)d, Гумбіннен[d], Східна Пруссія, Вільна держава Пруссія, Третій Рейх | ||||||||
| Країна |
.svg){kind=small} Німецька імперія | ||||||||
| Діяльність | військовослужбовець, льотчик, солдат | ||||||||
| Учасник | Друга світова війна | ||||||||
| Роки активності | з 1940 | ||||||||
| Військове звання | оберлейтенант | ||||||||
| Нагороди |
| ||||||||
Біографія ред.
Після закінчення льотної школи 23 лютого 1941 року зарахований в 6-у ескадрилью 51-ї винищувальної ескадри Учасник Німецько-радянської війни. Першу перемогу здобув 24 червня 1941 року, а до початку 1942 року на його рахунку були 14 збитих літаків. В середині 1942 року разом із ескадрильєю був переведений в Африканський корпус. 2 січня 1943 року був збитий, викинувся з парашутом і отримав тяжкі поранення. Після одужання в серпні 1943 року знову переведений на Східний фронт. Воював у складі штабної ескадрильї, а потім 3-ї авіагрупи своєї ескадри. Літав на Bf.109G6. 15 жовтня 1943 року збив 3 літаки, довівши свій рахунок до 100 перемог. З 15 травня 1944 року — командир 8-ї ескадрильї своєї ескадри. Вів бої у Східній Пруссії, зокрема проти авіаполку «Нормандія-Німан». 15 жовтня 1944 року збив 5 літаків супротивника і його результат перевищив 200 збитих машин. Найрезультативніший пілот 51-ї винищувальної ескадри. Останню перемогу здобув 17 жовтня 1944 року, в тому ж бою його Bf.109G-6 зіштовхнувся із землею і Гафнер загинув.
Всього за час бойових дій здійснив 795 бойових вильотів та збив 204 літаки, в тому числі 184 радянські.
Нагороди ред.
- Нагрудний знак пілота
- Залізний хрест
- 2-го класу (6 липня 1941)
- 1-го класу (23 липня 1941)
- Почесний Кубок Люфтваффе (24 квітня 1942)
- Німецький хрест в золоті (22 травня 1942) — за 34 перемоги.
- Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
- лицарський хрест (23 серпня 1942) — за 60 перемог.
- дубове листя (№452; 11 квітня 1944) — за 134 перемоги.
- Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
- Авіаційна планка винищувача в золоті з підвіскою «700»
Примітки ред.
Література ред.
- Залесский К. А. Железный крест. Самая известная военная награда Второй мировой войны. — М.: Яуза-пресс, 2007. — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
- Залесский К. А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. — М.: Яуза-Пресс, 2005. ISBN 5699137688
- Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
- Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
- KUROWSKI, F., Knight's Cross Holders of the Afrikakorps, Schiffer Publishing Ltd., Atglen, United States, 1996.
- OBERMAIER, E., Die Ritterkreuzträger der Luftwaffe, Hoffmann, 1989.