Вікіпедія

Антоніо Тагуба

Антоніо Маріо Тагуба[1] (нар. 31 жовтня 1950) — генерал-майор армії США у відставці. Він був другим американським громадянином філіппінського походження, який отримав звання генерала в армії Сполучених Штатів.[2][3][4]

Антоніо Тагуба
Народився31 жовтня 1950(1950-10-31) (73 роки)
Маніла, Філіппіни
Країна США
Діяльністьexecutive officer
Alma materКомандно-штабний коледж ВМС США, Командно-штабний коледж армії США, Університет штату Айдахоd, Вебстерський університетd, Salve Regina Universityd і Leilehua High Schoold
Військове званнягенерал
Нагороди
медаль «За видатні заслуги» армії США Легіон Заслуг (Легіонер) (США)

Тагуба найбільш відомий автором звіту Taguba Report, внутрішнього звіту армії США про жорстоке поводження з ув'язненими у в'язниці Абу-Грейб в Іраку. Звіт, що просочився в Інтернет, був оприлюднений у 2004 році.[2] Тагуба знову потрапив у заголовки національних газет у червні 2008 року, коли звинуватив адміністрацію Буша у вчиненні військових злочинів у передмові до звіту організації «Лікарі за права людини» про жорстоке поводження з ув'язненими та тортури в американських гауптвахтах.[5]

Раннє життя

ред.

Тагуба народився в Сампалоці, Маніла, Філіппіни,[6][7][8] місті, куди його родина переїхала з рідної провінції Кагаян. Його батько був солдатом 45-го піхотного полку Філіппінської дивізії (філіппінські скаути), який брав участь у битві за Батаан (січень–квітень 1942 року) під час Другої світової війни і[9] після захоплення японцями пережив марш смерті з Батаану.[8] Тагуба виховувався матір'ю та бабусею. Коли йому було 11 років, його родина переїхала на Гаваї, до США.[7][10]

Освіта

ред.

Тагуба закінчив середню школу Лейлехуа у Ваг'яві, Гаваї, у 1968 році.[8] Він здобув ступінь бакалавра мистецтв з історії в Університеті штату Айдахо в 1972 році[8][11] і закінчив базовий та поглиблений курси офіцерів бронетанкової служби, Командно-штабний коледж армії США, Коледж військово-морського командування та штабу та Воєнний коледж армії США.[12]

Крім того, Тагуба має ступінь магістра державного управління в Вебстерському університеті, ступінь магістра мистецтв у галузі міжнародних відносин у коледжі Salve Regina та ступінь магістра мистецтв у галузі національної безпеки та стратегічних досліджень у Коледжі військово-морського командування та штабу Воєнного коледжу ВМС США.[12]

Військова кар'єра

ред.

Тагуба отримав звання молодшого лейтенанта в 1972 році.[13] У 1974—1975 роках він служив у Тондучхоні, Республіка Корея, менш ніж за десять миль від Північної Кореї, у роті бойового забезпечення на посаді командира мінометного взводу 1-го батальйону 72-ї танкової дивізії 2-ї піхотної дивізії I корпусу 8-ї армії.

У Форт Сілл, штат Оклахома, Тагуба командував штабом і штабною батареєю, штабом і факультетським батальйоном Польової артилерійської школи/Центру. Потім він три роки служив у Німеччині, командуючи танковою ротою в механізованій піхотній дивізії в Майнці (рота B, 4-й батальйон, 69-й бронетанковий полк).[12]

Повернувшись у Корею, Тагуба командував 1-м батальйоном 72-го бронетанкового полку 2-ї піхотної дивізії в Кемп-Кейсі, а також був відповідальним офіцером з питань планів і політики командування Об'єднаних сил Республіки Корея-США в Йонгсані.[12]

У Пентагоні Тагуба працював аналітиком матеріальних систем в офісі начальника штабу Сухопутних військ. У Форт Худ, штат Техас, він командував 2-ю бригадою 2-ї бронетанкової дивізії «Сент-Ло»; коли бригаду було передано 4-й піхотній дивізії, полковник Тагуба прийняв командування 2-ю бригадою 4-ї піхотної дивізії «Warhorse» з червня 1995 року і до передачі командування в червні 1997 року.[14]

У форті Макферсон, штат Джорджія, Тагуба був начальником штабу Командування резерву армії США. У Форт-Джексоні, штат Південна Кароліна, він був помічником командира дивізії — передовим командиром 24-ї піхотної (механізованої) дивізії та заступником генерал-командувача (Південь) Першої армії Сполучених Штатів.

В Александрії, штат Вірджинія, Тагуба отримав звання бригадного генерала і командував Центром підтримки громади та сімей армії США.

Генерал-майор Тагуба протягом десяти місяців служив заступником генерал-командувача з підтримки Третьої армії США, Центрального командування Сухопутних військ США, Командування сухопутного компоненту коаліційних сил, що базується в Кувейті. Раніше він працював у Пентагоні на посаді виконуючого обов'язки директора штабу Сухопутних військ Міністерства оборони США під керівництвом генерала Еріка К. Шінсекі.[15]

У 2004 році Тагубі доручили доповідати про жорстоке поводження з ув'язненими у в'язниці Абу-Грейб в Іраку.[16] У травні того ж року він опублікував надзвичайно критичну доповідь, яка просочилась у громадськість.[17] Пізніше того ж місяця генерал-майора Тагубу перевели до Пентагону на посаду заступника помічника міністра оборони з питань готовності, підготовки і мобілізації в Офіс помічника міністра оборони з питань резерву.[15] Описуючи свої думки після того, як через кілька тижнів після витоку Джон Абізаїд повідомив, що він і його доповідь будуть розслідувані, Тагуба сказав: «На той час я прослужив в армії тридцять два роки, і це був перший раз, коли я подумав, що потрапив у мафію».[17]

У січні 2006 року генерал Річард А. Коді, заступник начальника штабу армії, доручив Тагубі піти у відставку до січня наступного року. Офіційних пояснень не було надано; сам Тагуба вважає, що його вимушена відставка була наказана цивільними чиновниками Пентагону в помсту за його звіт про жорстоке поводження з ув'язненими.[17] Відставка Тагуби з 1 січня 2007 року завершила його 34-річну військову кар'єру.[13]

Робота з питань жорстокого поводження з ув'язненими

ред.

У 2004 році Тагуба очолив розслідування звинувачень у жорстокому поводженні з ув'язненими у в'язниці Абу-Грейб в Іраку.[16] Тагуба став відомим у всьому світі, коли «Звіт Тагуби», засекречена внутрішня доповідь армії США про розслідування,[18] стала відома громадськості і була опублікована на національному рівні.[2] Звіт був надзвичайно критичним щодо поведінки армії США і виявив всепроникну недбалість і зловживання.

У червні 2008 року Тагуба знову потрапив у заголовки газет, коли він написав передмову до звіту організації «Лікарі за права людини» про жорстоке поводження з ув'язненими та тортури у в'язниці Абу-Грейб, у Гуантанамо та в Афганістані.[19] У ньому він звинуватив адміністрацію Буша у вчиненні військових злочинів і закликав притягнути винних до відповідальності. Він написав: «Вже немає жодних сумнівів у тому, що нинішня адміністрація вчинила військові злочини. Питання лише в тому, чи будуть притягнуті до відповідальності ті, хто віддавав накази про застосування тортур».[5]

Нагороди

ред.

Жетони

ред.
  •  
    Штабний розпізнавальний жетон

Медалі та стрічки

ред.
  Медаль «За видатні заслуги» армії США
Легіон Заслуг (США) з трьома пучками дубового листя
Медаль «За похвальну службу» (США) з п'ятьма пучками дубового листя
Похвальна медаль (США) з двома пучками дубового листя
Медаль за досягнення (США) з одним пучком дубового листя
Медаль «За службу національній обороні» (США) з двома бронзовими зірками
  Експедиційна медаль за війну з тероризмом (США)
  Медаль «За службу у війні з тероризмом» (США)l
  Медаль за захист Кореї (США)
  Відзнака за службу в армії (США)
  Відзнака за службу за кордоном (США)

Примітки

ред.
  1. ↑ General officer biographies index. United States Army Center of Military History. 6 листопада 2006. Процитовано 23 вересня 2007.
  2. ↑ а б в Sullivan, Laura; David Greene (8 травня 2004). Fil-Am general praised for report. The Baltimore Sun. ABS-CBN news. Архів оригіналу за 24 листопада 2004. Процитовано 10 вересня 2006.
  3. ↑ Eljera, Bert (1 серпня 1997). Army appoints its second Fil-Am general. AsianWeek. Pan Asia Venture Capital Corporation. Архів оригіналу за 26 August 2006. Процитовано 10 вересня 2006.
  4. ↑ Julius F. Fortuna (23 серпня 2007). Yano takes over Philippine Army. The Manila Times. Процитовано 17 січня 2013.
  5. ↑ а б Froomkin, Dan (18 червня 2008). General Accuses WH of War Crimes. The Washington Post. Процитовано 19 червня 2008.
  6. ↑ Leidemann, Mike (12 травня 2004). Leilehua grad turns out to be 'real American idol'. The Honolulu Advertiser | Hawaii's Newspaper. Процитовано 21 січня 2019.
  7. ↑ а б Jehl, Douglas (11 травня 2004). Head of Inquiry on Iraq Abuses Now in Spotlight. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 21 січня 2019.
  8. ↑ а б в г Remarks by Major General Antonio Taguba. 100th Infantry Battalion Veterans. Процитовано 21 січня 2019.
  9. ↑ Pimentel, Benjamin (10 вересня 2011). In Post-911 America, a Filipino general became a symbol of integrity. Inquirer (англ.). Процитовано 21 січня 2019.
  10. ↑ Cabanero, Clarence. Tony Taguba: Life at 50+. AARP (english) . Процитовано 21 січня 2019.
  11. ↑ Major General Antonio M. Taguba. United States Army. 10 грудня 2003. Архів оригіналу за 11 червня 2004. Процитовано 10 вересня 2006.
  12. ↑ а б в г Major General Antonio M. Taguba (PDF). U.S. Naval Academy. 15 березня 2006. Процитовано 3 січня 2021.
  13. ↑ а б General who authored Abu Ghraib report retires. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 16 червня 2007.
  14. ↑ Commanders past and present. United States Army. Архів оригіналу за 10 лютого 2005. Процитовано 10 вересня 2006.
  15. ↑ а б Jehl, Douglas (11 травня 2004). Head of Inquiry On Iraq Abuses Now in Spotlight. The New York Times. Процитовано 22 листопада 2010.
  16. ↑ а б Beaumont, Peter; Helmore, Edward; Burke, Jason; Ahmed, Kahal (2 травня 2004). Warnings of abuse in Iraq's prisons that were ignored. The Observer (брит.). ISSN 0029-7712. Процитовано 21 січня 2019.
  17. ↑ а б в Hersh, Seymour (25 червня 2007). The General's Report. The New Yorker. Процитовано 16 червня 2007.
  18. ↑ Hersh, Seymour M. (30 квітня 2004). Torture at Abu Ghraib. New Yorker (англ.). ISSN 0028-792X. Процитовано 21 січня 2019.
  19. ↑ Broken Laws, Broken Lives: Medical Evidence of Torture by US Personnel and Its Impact. Physicians for Human Rights. 18 червня 2008. Процитовано 19 червня 2008.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Антоніо_Тагуба&oldid=43048447