Вікіпедія

Антоніо Тагуба

Антоніо Маріо Тагуба[1] (нар. 31 жовтня 1950) — генерал-майор армії США у відставці. Він був другим американським громадянином філіппінського походження, який отримав звання генерала в армії Сполучених Штатів.[2][3][4]

Антоніо Тагуба
Народився 31 жовтня 1950(1950-10-31) (73 роки)
Маніла, Філіппіни
Країна  США
Діяльність executive officer
Alma mater Командно-штабний коледж ВМС США, Командно-штабний коледж армії США, Університет штату Айдахоd, Вебстерський університетd, Salve Regina Universityd і Leilehua High Schoold
Військове звання генерал
Нагороди
медаль «За видатні заслуги» армії США Легіон Заслуг (Легіонер) (США)

Тагуба найбільш відомий автором звіту Taguba Report, внутрішнього звіту армії США про жорстоке поводження з ув'язненими у в'язниці Абу-Грейб в Іраку. Звіт, що просочився в Інтернет, був оприлюднений у 2004 році.[2] Тагуба знову потрапив у заголовки національних газет у червні 2008 року, коли звинуватив адміністрацію Буша у вчиненні військових злочинів у передмові до звіту організації «Лікарі за права людини» про жорстоке поводження з ув'язненими та тортури в американських гауптвахтах.[5]

Раннє життя ред.

Тагуба народився в Сампалоці, Маніла, Філіппіни,[6][7][8] місті, куди його родина переїхала з рідної провінції Кагаян. Його батько був солдатом 45-го піхотного полку Філіппінської дивізії (філіппінські скаути), який брав участь у битві за Батаан (січень–квітень 1942 року) під час Другої світової війни і[9] після захоплення японцями пережив марш смерті з Батаану.[8] Тагуба виховувався матір'ю та бабусею. Коли йому було 11 років, його родина переїхала на Гаваї, до США.[7][10]

Освіта ред.

Тагуба закінчив середню школу Лейлехуа у Ваг'яві, Гаваї, у 1968 році.[8] Він здобув ступінь бакалавра мистецтв з історії в Університеті штату Айдахо в 1972 році[8][11] і закінчив базовий та поглиблений курси офіцерів бронетанкової служби, Командно-штабний коледж армії США, Коледж військово-морського командування та штабу та Воєнний коледж армії США.[12]

Крім того, Тагуба має ступінь магістра державного управління в Вебстерському університеті, ступінь магістра мистецтв у галузі міжнародних відносин у коледжі Salve Regina та ступінь магістра мистецтв у галузі національної безпеки та стратегічних досліджень у Коледжі військово-морського командування та штабу Воєнного коледжу ВМС США.[12]

Військова кар'єра ред.

Тагуба отримав звання молодшого лейтенанта в 1972 році.[13] У 1974—1975 роках він служив у Тондучхоні, Республіка Корея, менш ніж за десять миль від Північної Кореї, у роті бойового забезпечення на посаді командира мінометного взводу 1-го батальйону 72-ї танкової дивізії 2-ї піхотної дивізії I корпусу 8-ї армії.

У Форт Сілл, штат Оклахома, Тагуба командував штабом і штабною батареєю, штабом і факультетським батальйоном Польової артилерійської школи/Центру. Потім він три роки служив у Німеччині, командуючи танковою ротою в механізованій піхотній дивізії в Майнці (рота B, 4-й батальйон, 69-й бронетанковий полк).[12]

Повернувшись у Корею, Тагуба командував 1-м батальйоном 72-го бронетанкового полку 2-ї піхотної дивізії в Кемп-Кейсі, а також був відповідальним офіцером з питань планів і політики командування Об'єднаних сил Республіки Корея-США в Йонгсані.[12]

У Пентагоні Тагуба працював аналітиком матеріальних систем в офісі начальника штабу Сухопутних військ. У Форт Худ, штат Техас, він командував 2-ю бригадою 2-ї бронетанкової дивізії «Сент-Ло»; коли бригаду було передано 4-й піхотній дивізії, полковник Тагуба прийняв командування 2-ю бригадою 4-ї піхотної дивізії «Warhorse» з червня 1995 року і до передачі командування в червні 1997 року.[14]

У форті Макферсон, штат Джорджія, Тагуба був начальником штабу Командування резерву армії США. У Форт-Джексоні, штат Південна Кароліна, він був помічником командира дивізії — передовим командиром 24-ї піхотної (механізованої) дивізії та заступником генерал-командувача (Південь) Першої армії Сполучених Штатів.

В Александрії, штат Вірджинія, Тагуба отримав звання бригадного генерала і командував Центром підтримки громади та сімей армії США.

Генерал-майор Тагуба протягом десяти місяців служив заступником генерал-командувача з підтримки Третьої армії США, Центрального командування Сухопутних військ США, Командування сухопутного компоненту коаліційних сил, що базується в Кувейті. Раніше він працював у Пентагоні на посаді виконуючого обов'язки директора штабу Сухопутних військ Міністерства оборони США під керівництвом генерала Еріка К. Шінсекі.[15]

У 2004 році Тагубі доручили доповідати про жорстоке поводження з ув'язненими у в'язниці Абу-Грейб в Іраку.[16] У травні того ж року він опублікував надзвичайно критичну доповідь, яка просочилась у громадськість.[17] Пізніше того ж місяця генерал-майора Тагубу перевели до Пентагону на посаду заступника помічника міністра оборони з питань готовності, підготовки і мобілізації в Офіс помічника міністра оборони з питань резерву.[15] Описуючи свої думки після того, як через кілька тижнів після витоку Джон Абізаїд повідомив, що він і його доповідь будуть розслідувані, Тагуба сказав: «На той час я прослужив в армії тридцять два роки, і це був перший раз, коли я подумав, що потрапив у мафію».[17]

У січні 2006 року генерал Річард А. Коді, заступник начальника штабу армії, доручив Тагубі піти у відставку до січня наступного року. Офіційних пояснень не було надано; сам Тагуба вважає, що його вимушена відставка була наказана цивільними чиновниками Пентагону в помсту за його звіт про жорстоке поводження з ув'язненими.[17] Відставка Тагуби з 1 січня 2007 року завершила його 34-річну військову кар'єру.[13]

Робота з питань жорстокого поводження з ув'язненими ред.

У 2004 році Тагуба очолив розслідування звинувачень у жорстокому поводженні з ув'язненими у в'язниці Абу-Грейб в Іраку.[16] Тагуба став відомим у всьому світі, коли «Звіт Тагуби», засекречена внутрішня доповідь армії США про розслідування,[18] стала відома громадськості і була опублікована на національному рівні.[2] Звіт був надзвичайно критичним щодо поведінки армії США і виявив всепроникну недбалість і зловживання.

У червні 2008 року Тагуба знову потрапив у заголовки газет, коли він написав передмову до звіту організації «Лікарі за права людини» про жорстоке поводження з ув'язненими та тортури у в'язниці Абу-Грейб, у Гуантанамо та в Афганістані.[19] У ньому він звинуватив адміністрацію Буша у вчиненні військових злочинів і закликав притягнути винних до відповідальності. Він написав: «Вже немає жодних сумнівів у тому, що нинішня адміністрація вчинила військові злочини. Питання лише в тому, чи будуть притягнуті до відповідальності ті, хто віддавав накази про застосування тортур».[5]

Нагороди ред.

Жетони ред.

  •  
    Штабний розпізнавальний жетон

Медалі та стрічки ред.

  Медаль «За видатні заслуги» армії США
Легіон Заслуг (США) з трьома пучками дубового листя
Медаль «За похвальну службу» (США) з п'ятьма пучками дубового листя
Похвальна медаль (США) з двома пучками дубового листя
Медаль за досягнення (США) з одним пучком дубового листя
Медаль «За службу національній обороні» (США) з двома бронзовими зірками
  Експедиційна медаль за війну з тероризмом (США)
  Медаль «За службу у війні з тероризмом» (США)l
  Медаль за захист Кореї (США)
  Відзнака за службу в армії (США)
  Відзнака за службу за кордоном (США)

Примітки ред.

  1. ↑ General officer biographies index. United States Army Center of Military History. 6 листопада 2006. Процитовано 23 вересня 2007.
  2. ↑ а б в Sullivan, Laura; David Greene (8 травня 2004). Fil-Am general praised for report. The Baltimore Sun. ABS-CBN news. Архів оригіналу за 24 листопада 2004. Процитовано 10 вересня 2006.
  3. ↑ Eljera, Bert (1 серпня 1997). Army appoints its second Fil-Am general. AsianWeek. Pan Asia Venture Capital Corporation. Архів оригіналу за 26 August 2006. Процитовано 10 вересня 2006.
  4. ↑ Julius F. Fortuna (23 August 2007). Yano takes over Philippine Army. The Manila Times. Процитовано 17 January 2013.
  5. ↑ а б Froomkin, Dan (18 червня 2008). General Accuses WH of War Crimes. The Washington Post. Процитовано 19 червня 2008.
  6. ↑ Leidemann, Mike (12 травня 2004). Leilehua grad turns out to be 'real American idol'. The Honolulu Advertiser | Hawaii's Newspaper. Процитовано 21 січня 2019.
  7. ↑ а б Jehl, Douglas (11 травня 2004). Head of Inquiry on Iraq Abuses Now in Spotlight. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 21 січня 2019.
  8. ↑ а б в г Remarks by Major General Antonio Taguba. 100th Infantry Battalion Veterans. Процитовано 21 січня 2019.
  9. ↑ Pimentel, Benjamin (10 вересня 2011). In Post-911 America, a Filipino general became a symbol of integrity. Inquirer (англ.). Процитовано 21 січня 2019.
  10. ↑ Cabanero, Clarence. Tony Taguba: Life at 50+. AARP (english) . Процитовано 21 січня 2019.
  11. ↑ Major General Antonio M. Taguba. United States Army. 10 грудня 2003. Архів оригіналу за 11 червня 2004. Процитовано 10 вересня 2006.
  12. ↑ а б в г Major General Antonio M. Taguba (PDF). U.S. Naval Academy. 15 березня 2006. Процитовано 3 січня 2021.
  13. ↑ а б General who authored Abu Ghraib report retires. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 16 червня 2007.
  14. ↑ Commanders past and present. United States Army. Архів оригіналу за 10 лютого 2005. Процитовано 10 вересня 2006.
  15. ↑ а б Jehl, Douglas (11 травня 2004). Head of Inquiry On Iraq Abuses Now in Spotlight. The New York Times. Процитовано 22 листопада 2010.
  16. ↑ а б Beaumont, Peter; Helmore, Edward; Burke, Jason; Ahmed, Kahal (2 травня 2004). Warnings of abuse in Iraq's prisons that were ignored. The Observer (en-GB) . ISSN 0029-7712. Процитовано 21 січня 2019.
  17. ↑ а б в Hersh, Seymour (25 червня 2007). The General's Report. The New Yorker. Процитовано 16 червня 2007.
  18. ↑ Hersh, Seymour M. (30 квітня 2004). Torture at Abu Ghraib. New Yorker (англ.). ISSN 0028-792X. Процитовано 21 січня 2019.
  19. ↑ Broken Laws, Broken Lives: Medical Evidence of Torture by US Personnel and Its Impact. Physicians for Human Rights. 18 червня 2008. Процитовано 19 червня 2008.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Антоніо_Тагуба&oldid=42160788