Анна Сфорца

італійська дворянка

Анна Марія Сфорца (21 липня 1476, Мілан — 30 листопада 1497, Феррара) — італійська дворянка, яка була спадковою принцесою Феррара, як перша дружина Альфонсо I д'Есте, майбутнього герцога Феррара. Вона була другою законною дочкою Галеаццо Марія Сфорца, герцога Мілана і  його другої дружини, Бони Савойської.

Анна Сфорца
Народилася 21 липня 1476
Мілан, Міланське герцогство
Померла 30 листопада 1497 (21 рік)
Феррара, Феррарське герцогство
·післяпологові ускладнення
Діяльність аристократка
Титул герцог
Рід Сфорца
Батько Галеаццо Марія Сфорца
Мати Бона Савойська(1449—1503)
Брати, сестри Бьянка Марія Сфорца, Джан Галеаацо Сфорца і Катерина Сфорца
У шлюбі з Альфонсо I д'Есте
Діти unknown son d'Ested[1]

Біографія ред.

Сім'я і походження ред.

Народившись у Мілані, вона була другою дочкою і останньою легітимною дитиною Галеаццо Марія Сфорца, герцога Мілана і його другою дружи Бони Савойської, з якою він одружився у 1468 році, через рік після смерті своєї першої дружини Доротеї Гонзаги, яка не народила йому дітей. Дідусем та бабусею Анни по батьківській лінії були Франческо I Сфорца і Бьянка Марія Вісконті, в честь якої її назвали. По матері бабусею й дідусем були Луї, герцог Савойський і Анна де Лузіньян з Кіпру. Вона мала двох старших братів: Джан Галеаццо Сфорца (який женився на його двоюрідній сестрі, Ізабеллі з Неаполя, з котрою він мав проблеми) і Гермес Марію Сфорца, маркіза Тортона і старша сестра Б'янки Марії Сфорци, друга дружина Максиміліана I Римського імператора. Старша нелегітимна напів сестра Анни була Катерина Сфорца від відносин її батька з Лукрецією Ландріані. Її дядько був Людовіко Сфорца II Моро, герцог Мілана, який одружився з Беатріс д'Есте, а її тіткою була Іпполіта Марія Сфорца, перша дружина короля Нефальського Альфонсо II.

Коли Анні було всього п'ять місяців, її батько був убитий в церкві Санто Стефано в Мілані 26 грудня 1476 року, який був святим Стефаном. Його зарізали троє високопоставлених чиновників міланського суду.

Шлюб ред.

У 1477 році Анна була офіційно заручна з спадкоємцем Ерколе I д'Есте, герцогом Феррара. Її весілля з принцом Альфонсо д'Есте відбулося через чотирнадцять років, 12 січня 1491 року, серед бенкетів, прийомів і театральних подань. Проте, шлюб був нещасливим: блондинка і без жіночності, Анна, весь свій час одягалась, як чоловік, відмовлялася виконувати свій союз, віддала перевагу компанії жінок і проводила кожен вечір з маленьким чорним рабом.[2]

Тільки після шести років шлюбу Анна нарешті завагітніла, але померла під час пологів; хоча деякі джерела повідомляли, що її дитина, син, помер відразу після хрещення; інші[3][4][5][6] сказали, що він вижив і був названий Алессандро, вмираючи в 1514 році у 17-річному віці. Вона була похована в монастирі Сан-Віто, в якому Анна була благодійницею. Її чоловік не зміг взяти участь у її похороні, бо його обличчя було спотворене внаслідок сифілісу.[7]

Її смерть ознаменувала кінець зв'язків між сім'ями Сфорца та Есте. Альфонсо знову одружився з Лукрецією Борджіа в 1502 році.

Примітки ред.

  1. Lundy D. R. The Peerage
  2. Geneviève Chastenet: Lucrezia Borgia (Spanish version) 1995, Javier Vergara Editorial, p. 200. [retrieved 19 December 2014].
  3. Marek, Miroslav. Complete Genealogy of the House of Este. genealogy.euweb.cz. Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 17 грудня 2014. 
  4. Alessandro d'Este in: geneanet.org [Архівовано 18 грудня 2014 у Wayback Machine.] [retrieved 17 грудня 2014].
  5. Alessandro d' Este. geneall.net. Архів оригіналу за 18 грудня 2014. Процитовано 17 грудня 2014. 
  6. Alessandro d'Este in: Genealogy Database by Herbert Stoyan [Архівовано 18 грудня 2014 у Wayback Machine.] [retrieved 17 грудня 2014].
  7. Sarah Bradford, Lucrezia Borgia, Milano, Mondadori, 2005.

Посилання ред.