Анна-Мая Генрикссон (фін. Anna-Maja Kristina Henriksson, до шлюбу Форсс (фін. Forss); нар. 7 лютого 1964, Якобстад, Фінляндія) — фінська державна, політична діячка, юристка; депутатка парламенту Фінляндії, чинна міністерка юстиції в кабінеті Санни Марін, сформованому 10 грудня 2019; перша в партійній історії жінка-голова (лідер) Шведської народної партії2016).

Анна-Мая Генрикссон
фін. Anna-Maja Henriksson
Анна-Мая Генрикссон
Анна-Мая Генрикссон
Міністр юстиції Фінляндії
Нині на посаді
На посаді з6 червня 2019
Прем'єр-міністрАнтті Рінне
Санна Марін
ПопередникАнтті Гяккянен
22 червня 2011 — 29 травня 2015
Прем'єр-міністрЮркі Катайнен
Олександр Стубб
ПопередникТуя Бракс
НаступникЯрі Ліндстрьом
Голова Шведської народної партії
Нині на посаді
На посаді з12 червня 2016
ПопередникКарл Хаґлунд

Народилася7 січня 1964(1964-01-07)[1][2] (60 років)
Якобстад, Пог'янмаа, Вазаська губернія, Фінляндія[1]
Відома якполітична діячка
ГромадянствоФінляндія Фінляндія
Національністьфінка
Alma materГельсінський університет
Політична партіяШведська народна партія
У шлюбі зЯнне Йоганнес Генрикссон
Нагороди
Commander of the Order of the White Rose of Finland Order of the Polar Star - Commander's Grand Cross Medal for Military Merits Cross of Merit of the War Invalides
anna-maja.fi

Життєпис

ред.

Народилася 7 лютого 1964 в місті Якобстад в Фінляндії.

Вивчала право в Гельсінському університеті, 1987 року здобула ступінь магістра права.

З 1997 — членкиня міської Ради Якобстада.

У 20032004 — спеціальна радниця при міністрі фінансів Улле-Май Відероос.

На парламентських виборах 2007 року Генрикссон обрана в Едускунту по виборчому округу у Ваасі, де набрала 4600 голосів. На парламентських виборах 2011 року переобралась від того ж виборчого округу, набравши 8392 голосів.

22 червня 2011 призначена міністром юстиції в кабінеті уряду Юркі Катайнена.

У квітні 2012 оголосила про намір балотуватися на пост голови Шведської народної партії,[3] але на партійному форумі, що проходив у Кокколі з 9 по 10 червня 2012[4], поступилася (144 голоси проти 106) Карлу Гаглунду, що був обраний новим лідером партії[5].

2013 року за результатами внутрішньовідомчого розслідування, проведеного в надвірному суді Гельсінкі, що виявив уживання суддями расистських висловлювань, висловилася з різкою критикою явища, що виникло[6].

24 червня 2014 зберегла пост міністра юстиції в новому уряді. Подала у відставку з усім кабінетом 29 травня 2015.

31 березня 2016 заявила про намір балотуватися на пост голови Шведської народної партії[7] і на партійному з'їзді 12 червня здобула перемогу, ставши першою в історії партії жінкою-головою[8].

27 травня 2018 на партійному з'їзді в Оулу переобрана на цю посаду[9].

6 червня 2019 одержала портфель міністра юстиції в кабінеті Рінне, 10 грудня — в кабінеті Марін.

Родина

ред.
  • Чоловік (з 1991) — Янне Йоганнес Генрикссон (фін. Janne Johannes Henriksson)

Примітки

ред.
  1. а б https://www.eduskunta.fi/FI/kansanedustajat/Sivut/941.aspx
  2. ČSFD — 2001.
  3. Хенрикссон готова стать лидером шведской народной партии // Сайт телерадіокомпанії Yleisradio Oy. Служба новин Yle. — 3 квітня 2012. }}
  4. Шведская народная партия начала свой съезд, завтра состоятся выборы нового лидера // Сайт телерадіокомпанії Yleisradio Oy. Служба новин Yle. — 9 травня 2012. }}
  5. Карл Хаглунд избран новым председателем Шведской народной партии // Сайт телерадіокомпанії Yleisradio Oy. Служба новин Yle. — 10 травня 2012. }}
  6. Министр юстиции осуждает судей, употреблявших оскорбительные выражения // Сайт телерадіокомпанії Yleisradio Oy. Служба новин Yle. — 9 серпня 2013. }}
  7. Анна-Мая Хенрикссон объявила о намерении бороться за пост главы Шведской народной партии. // Сайт телерадіокомпанії Yleisradio Oy. Служба новин Yle. — 31 березня 2016. }}
  8. Анна-Мая Хенрикссон стала новым председателем Шведской народной партии. // Сайт телерадіокомпанії Yleisradio Oy. Служба новин Yle. — 12 червня 2016. }}
  9. Анна-Мая Хенрикссон переизбрана председателем Шведской народной партии. // Сайт телерадіокомпанії Yleisradio Oy. Служба новин Yle. — 27 травня 2018. }}

Посилання

ред.