Відкрити головне меню

Стемпіцький Андрій Любомирович

український громадсько-політичний діяч, Головний командир ВО «Тризуб» ім. С. Бандери, заступник провідника та керівник силового крила «Правого сектору», командир Добровольчого українського корпусу
(Перенаправлено з Андрій Стемпіцький)

Стемпі́цький Андрі́й Любоми́рович (*  4 грудня 1974, Борислав) — український громадсько-політичний діяч, Головний командир ВО «Тризуб» ім. С. Бандери (2012-2017 рр.), член Проводу «Правого сектору», Командир Добровольчого українського корпусу «Правий сектор».

Стемпіцький Андрій Любомирович
Народився 4 грудня 1974(1974-12-04) (44 роки)
Борислав, Львівська область, УРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Місце проживання село Задністрянське, Галицький район, Івано-Франківська область
Діяльність громадський діяч, український націоналіст
Alma mater Харківське вище військове авіаційне училище льотчиків ім. С. І. Грицевця
Учасник Війна на сході України
Головував ВО «Тризуб»,
Добровольчий український корпус
Конфесія християнин
У шлюбі з Жанна
Діти шість синів та донька
Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Searchtool.svg 1. Світлина 1
Searchtool.svg 2. Світлина 2

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився 4 грудня 1974 року[1] у місті Борислав Львівської області. Українець, християнин. 1989 року включився у національно-визвольну боротьбу. Брав участь у різноманітних акціях національного відродження на Івано-Франківщині.

З 1992 року навчався в Харківському вищому військовому авіаційному училищі льотчиків ім. С. І. Грицевця, фах — льотчик-штурман. Брав активну участь у націоналістичному русі на Слобожанщині, був членом Спілки української молоді «Харківщина».

З 1995 року — член ВО «Тризуб» ім. С. Бандери.

У 1996 — 2001 роках знаходився в місцях позбавлення волі за участь в акції по силовому взятті під контроль військового аеродрому та нейтралізації охорони.

З 2007 року — заступник організаційно-кадрового референта ВО «Тризуб»; з 2009 року — командир оперативної округи «Захід»; з жовтня 2010 року — виконуючий обов'язки Головного командира. Провів десятки пропагандивних, національно-захисних і вишкільних акцій.

На початку січня 2011 року був заарештований в ході широкомасштабного затримання керівництва «Тризуба», яке звинуватили в організації підриву пам'ятника Сталіну у Запоріжжі 31 грудня 2010 року. Утримувався в Рогатинському ізоляторі тимчасового тримання (ІТТ)[2]. Отримав 4 місяці арешту за незаконне володіння зброєю, які відбув у Івано-Франківському СІЗО. 13 квітня Жовтневий районний суд Запоріжжя звільнив заарештованих на поруки народних депутатів України[3].

14 жовтня 2012 року на VII Великому Зборі ВО «Тризуб» одноголосно обраний Головним командиром.

З листопада 2013 року брав активну участь у створенні «Правого сектору», керівник його силового блоку.

З липня 2014 року наказом Провідника військово-політичного руху «Правий сектор» Дмитра Яроша призначений командиром Добровольчого українського корпусу (ДУК)[4].

На позачергових виборах народних депутатів України 2014 року балотувався під № 4 за списком політичної партії «Правий сектор»[1].

17 серпня 2015 року подав заяву про вихід з партії «Правий сектор»[5]:

Я особисто не бачу себе в політичній діяльності. В час внутрішньої та зовнішньої окупації свої сили та енергію спрямую цілком на військово-революційну боротьбу.

З кінця вересня 2015 року здійснював загальну координацію всіх підрозділів «Правого сектору» та Добровольчого українського корпусу під час проведення акції «Громадянська блокада Криму» — товарної блокади адміністративного кордону з тимчасово окупованою Автономною Республікою Крим, яка розпочалася за ініціативи Меджлісу кримськотатарського народу[6]. Під час «Блокади» висловлювався за необхідність блокування залізниці після блокування автошляхів, а також за перекриття постачання електроенергії та води до окупованої території Криму[7].

8 листопада 2015 року в Києві відбулась Конференція командирів та керівників всіх структурних підрозділів Національно-визвольного руху «Правий сектор», на якій одноголосно обраний членом Проводу НВР «Правий сектор».

РодинаРедагувати

Одружений. Разом з дружиною Жанною виховує шістьох синів та доньку.

Мешкає в селі Задністрянське Галицького району Івано-Франківської області[1].

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати

  Зовнішні відеофайли
  1. Політичні репресії проти націоналістів тривають! // trolikua, 26 лютого 2011.
  2. ВО «Тризуб» пікетує Івано-Франківську прокуратуру // Ruslan Kotsaba, 20 грудня 2011.
  3. «Спільна правда № 25»: терористичні акти в Україні // «Спільна правда», 11 червня 2012.
  4. Андрій Стемпіцький: Ми в стані підготовки до війни // Діонісія Кернична, 3 березня 2014.
  5. Завдання і можливості ДУК — Правий сектор // FIT.if.ua, 5 вересня 2014.
  6. «Студія Захід». Дмитро Ярош та Андрій Стемпіцький: частина 1, частина 2 // Espreso.TV, 19 жовтня 2014.
  7. Інтерв'ю з Командиром ДУК «Правого Сектору» Андрієм Стемпіцьким  // Lemberg Max, 15 лютого 2015.
  8. Командир ДУК Андрій Стемпіцький (Летун) в гостях у ДУК-інфо // «ДУК-інфо. Правий сектор», 2 квітня 2015.