Кириченко Андрій Анатолійович

український музикант
(Перенаправлено з Андрій Кириченко)

Андрі́й Кириче́нко (13 листопада 1976(19761113), Харків) — композитор, музикант, засновник фестивалю прогресивної музики і медіа-арту Next Sound та лейблу Nexsound, автор проектів RAYZ, Critikal, Sidhartha, NEX.

Андрі́й Кириче́нко
Andriy kiritchenko nexsound2017.jpg
Андрій Кириченко під час виступу на фестивалі Next Sound у 2017 році
Основна інформація
Дата народження 13 листопада 1976(1976-11-13) (43 роки)
Місце народження Харків
Роки активності 1995 — тепер. час
Громадянство Україна Україна
Професія музикант, композитор, викладач
Жанр experimental techno, ambient, electro-acoustic, idm
Офіційний сайт А.Кириченко
CMNS: Файли на Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Андрій Кириченко народився 1976 року в м. Харків (Україна). Розпочав творчий шлях у 1991 як учасник рок-групи, з 1998-го року став частиною електронної музичної сцени. Отримав вищу освіту за фахом Спеціаліста зі штучного інтелекту у Харківському Національному Університету Радіоелектроніки.

У 2000 Андрій створив Nexsound Records як платформу для просування на світову музичну сцену експериментальної музики з України. У 2002 був номінований як кращий ембієнт виконавець за версією Das Musik; у Німеччині. У 2006 номінований французьким Qwartz Electronic Music Awards у двох категоріях — "Відкриття" та "Багатообіцяючий музикант", та нагороджений у категорії "Відкриття".[1]

У 2006-2007 роках був куратором фестивалю Деталі Звуку.

У 2007 році брав участь в українській експозиції на 52-му Венеціанському Бієнале.[2] У 2008-2009 керував виданням про сучасну музику Gurkit.

З 2013 є директором фестивалю прогресивної музики і медіа-арту Next Sound в Києві, який також тісно працював у колаборації з фестивалем Книжковий Арсенал у частині організації музичних програм.

З 2019 року викладач саунд арту та саунд дизайну на кафедрі Медіакомунікацій в Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна.[3]

На сьогоднішній день під різними псевдонімами Андрій встиг розширити свою дискографію понад 50 альбомами на таких лейблах, як: Staalplaat (Нідерланди), Ad Noiseam (Німеччина), Zeromoon (США), Spekk (Японія), Nexsound (Україна). Спільно працював з такими артистами, як: Francisco Lopez, Kim Cascone, Jeff Surak, Martin Brandmayr (Radian), Jason Kahn та ін. Провів живі виступи на фестивалях Club Transmediale (Німеччина), Ultrahang (Угорщина), Unsound (Польща), RX: TX (Словенія), RIXC (Латвія), Resistance (Словаччина) та на багатьох інших. Музика Андрія була використана у документальних та художніх стрічках Франції, Німеччини, України та Аргентини.[4]

ДискографіяРедагувати

Сольні альбоми[5]Редагувати

  • (2017) — Overt / Spekk
  • (2012) — Chrysalis / Nexsound
  • (2008) — Misterrious / Spekk
  • (2007) — Mort Aux Vaches / Mort Aux Vaches
  • (2006) — Stuffed With/Out / Nexsound
  • (2005) — True Delusion / Nexsound
  • (2004) — Interplays, In Between / Ad Noiseam
  • (2003) — Bees & Honey / Zeromoon
  • (2003) — Kniga Skazok / Ad Noiseam
  • (2002) — 00.00 (A Suite Of The Midnight) / Autoplate
  • (2001) — Sidhartha / Retinascan

Сінгли та EP[5]Редагувати

  • (2015) — Enough Heaven / Nexsound
  • (2003) — Andrey Kiritchenko Interprets Second Violin / Zeromoon
  • (2002) — Altocumulus Inhomogentus / Tu M'p3
  • (2002) — Frequently Occurring Fault / Retinascan

Обрані спільні роботи[4]Редагувати

  • (2012) — Foreli (Zhadan & Ojra & Kiritchenko)
  • (2010) —Uncap Cocoons (Andrey Kiritchenko & Andrey Bogatyryev)
  • (2010) —A Tangle Of Mokosha (Ojra & Andrey Kiritchenko)
  • (2007) — There was no end (Saralunden & Andrey Kiritchenko)
  • (2006) — s/t (Courtis/Kiritchenko/Moglass)
  • (2005) — Curious Kitchen (Paul Kust/Kotra/Andrey Kiritchenko)
  • (2002-2005) — Mavje (Francisco Lopez & Andrey Kiritchenko)
  • (2005) — Live on EM-Vizija (Andrey Kiritchenko & Kotra)
  • (2003) — The Moglass & Andrey Kiritchenko
  • (2002) — fourfold symmetry (Kim Cascone/Andrey Kiritchenko/Andreas Berthling/Kotra)

ПосиланняРедагувати

  1. Andrey Kiritchenko – musician, composer (uk). Процитовано 2020-01-27. 
  2. Ukrainian Pavilion. ukrainianpavilion2007.org. Процитовано 2020-01-27. 
  3. Співробітники | Центр медіакомунікацій і візуальних досліджень. Процитовано 2020-01-27. 
  4. а б Discography – Andrey Kiritchenko (uk). Процитовано 2020-01-27. 
  5. а б Andrey Kiritchenko. Discogs (en). Процитовано 2020-01-27.