Відкрити головне меню

Андрій Валерійович Жолдак (нар. 3 листопада 1962, м. Київ) — український театральний режисер. Заслужений діяч мистецтв України (2004). Лауреат низки відзнак міжнародних театральних фестивалів, а також премії ЮНЕСКО (2004). Кавалер ордена «За заслуги» III ступеня (2009)[1]. З 2006 року проживає у Німеччині.

Жолдак Андрій Валерійович
Народився 3 листопада 1962(1962-11-03) (56 років)
Київ
Громадянство
(підданство)
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність театральний режисер, сценограф
Alma mater Російський університет театрального мистецтва
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений діяч мистецтв України

Зміст

БіографіяРедагувати

Свою першу режисерську освіту Андрій отримав у Київському державному інституті мистецтв ім. Івана Карпенка-Карого (1986). В 1989 році закінчив Державний Інститут театрального мистецтва в Москві (курс А. Васильєва). Ставив спектаклі в Київському національному театрі ім. І.Франка, театрі «Балтійський дім», театрі Раду Верстата (м. Сибіу, Румунія), театрі «Фольксбюне» (м. Берлін), Люцернському театрі опери й драми. В 2002—2005 роках — художній керівник Харківського драматичного театру ім. Т. Шевченка.

Належить до найбільш знаних у світі діячів українського драматичного театру. Широко використовує прийоми сучасного, зокрема, аванґардного театру, через що зажив слави невтомного експериментатора.[2]. Прагне до естетичної провокації, аби розбурхати свідомість і уяву глядача. Деякі його вистави тривають 4-5 годин і є випробуванням для акторів, яких він садить у клітки, змушує бігати голими на сцені й виставляти на показ все, що є гарного і поганого в людській природі.[2]. На думку Андрія Жолдака театр жорстокості, театр шоку є театром майбутнього. Цю думку режисер мотивує так:

"Треба розуміти, що сьогодні глядач, особливо західний глядач, існує в пластиковому, комфортному світі, якість життя настільки висока в усьому, що люди постійно існують наче під лампою, яка їх зігріває. Тому у них і популярний жорсткий радикальний театр."[3]

Андрій Жолдак переконаний, що Україні потрібна «культурна Аль-Каїда»[4], тобто, оновлення культурного процесу новими ідеями та проектами, які не залишать поза увагою не лише масового читача, а й державників та політиків[5].

Був одружений із Вікторією Спесивцевою, син драматурга Валерія Жолдака[6] , племінник Богдана Жолдака.

За сімейною легендою, яка не підтверджена документально, походить зі знаменитої династії Тобілевичів-Тарковських. Андрій взяв псевдонім Тобілевич ІУ , вважаючи себе праправнуком українського драматурга Івана Карпенка-Карого[7] та Надії Тарковської, внучатим племінником Миколи Садовського, Панаса Саксаганського, Марії Садовської-Барілотті, Олександра, Арсенія та Андрія Тарковських.

Вистави та спектакліРедагувати

НагородиРедагувати

  • 2004 — Лауреат премії ЮНЕСКО в галузі виконавських мистецтв[8]
  • За постановку у 2008 році спектаклю «Ленін Love. Сталін Love.» його було нагороджено орденом «За заслуги» III ступеня (за здійснення мистецьких проектів на вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні)[9].

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати