Андреа Орканья

італійський художник

Андреа ді Чоне (італ. Andrea di Cione di Arcangelo), званий Орка́нья (італ. Orcagna) (видозмінене Архангел) (1308 - 25 серпня 1368) - флорентійський художник, скульптор, архітектор, золотар, поет доби середньовіччя.[4]

Андреа ді Чоне
Andrea di Cione, Andrea Orcagna
Мадонна з немовлям, ангелами, святими. 1345/50. Музей мистецтва. Сент-Луїс
При народженні Andrea di Cione di Arcangelo
Народження 1308(1308)
Флоренція
Смерть 25 серпня 1368(1368-08-25)
  Флоренція
Національність італієць
Країна Флоренція
Діяльність художник, скульптор, архітектор, поет
Напрямок Готика
Роки творчості 1344[1]1368[1]1368[1]
Вчитель Андреа Пізано і Джотто
Твори Вівтарі, сакральний живопис
Брати, сестри Якопо ді Чоне[2], Нардо ді Чоне[2] і Маттео ді Чоне
Роботи в колекції Міннеаполіський інститут мистецтваd, Музей мистецтва Метрополітен[3], Рейксмузей, Палаццо Веккйо, Museum Catharijneconventd, Aartsbisschoppelijk Museumd, Галерея Уффіці, Художня галерея Єльського університету і Музей фюрера

CMNS: Андреа Орканья у Вікісховищі

Біографія ред.

 
Табернакль. Костел Орсанмікеле
 
Танець смерті.

Основи ремесла здобував у майстерні батька золотаря Чіоне і художній майстерні разом з братами Якопо ді Чоне, Нардо ді Чоне, Маттео ді Чоне[5]. Родинна майстерня ді Чоне вийшла на перші ролі у Флоренції після епідемії чуми 1348 року. Згодом був пов'язаний з майстернями Андреа Пізано та Джо́тто ді Бондо́не. Одним з його визначних творів вважають вівтар-поліптик "Христос на троні з святими" для каплиці Строззі у флорентійській церкві Санта Марія Новелла (1357). Був майстром мулярів при будівництві костелу Орсанмікеле у Флоренції, де у бічній наві зберігся табернакль його авторства. Був членом найпрестижнішого з семи цехів Флоренції Arte dei Medici e Speziali, куди належали лікарі, фармацевти і малярі. Ймовірно, задля можливості вести будівельні роботи вступив 1352 до цеху каменярів і столярів.

Андреа брав участь у будівництві флорентійського собору Санта-Марія-дель-Фйоре, два роки майстром мулярів на будівництві катедрального собору в Орв'єто[6], де виконав мозаїки на фасаді (1359-1360)). Вважають, що він виконав у Флоренції фрески на хорах церкви Санта Марія Новелла, розп'яття у базиліці св. Духа[7], частини Тріумфу смерті в базиліці Санта-Кроче.

Лоджію деї Ланці (італ. Loggia della Signoria) часом називають Лоджія Орканьі (італ. Loggia Orcagni), хоча дослідження показали, що будівництво вів його однофамілець Бенчі ді Чоне.

Джерела ред.

  • Gert Kreytenberg: Orcagna (Andrea di Cione). Ein universeller Künstler der Gotik in Florenz Philipp von Zabern Verlag, Mainz, München 2000 - ISBN 3-8053-2693-9.
  • Luisa Marcucci: ANDREA di Cione Arcagnuolo. In: Alberto M. Ghisalberti (Hrsg.): Dizionario Biografico degli Italiani (DBI). Band 3 (Ammirato–Arcoleo), Istituto della Enciclopedia Italiana, Rom 1961 (italienisch).
  • Orcagna. In: Ulrich Thieme, Felix Becker u. a.: Allgemeines Lexikon der Bildenden Künstler von der Antike bis zur Gegenwart. Band 26, E. A. Seemann, Leipzig 1932.
  • Giorgio Vasari: Vita di D’Andrea di Cione Orcagna. in Vasari: Le vite dei più eccellenti pittori, scultori e architetti. Newton Compton Editori, Rom 2010, ISBN 978-88-541-1425-8, S. 212 ff.

Посилання ред.

Примітки ред.

  1. а б в RKDartists
  2. а б Зведений список імен діячів мистецтва — 2017.
  3. https://www.metmuseum.org/art/collection/search/459005
  4. di Giorgio Vasari. ANDREA DI CIONE ORGAGNA. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 16 вересня 2014.
  5. Charles Callahan Perkins: Tuscan sculptors: their lives, works, and times. (англ.). Архів оригіналу за 18 вересня 2014. Процитовано 16 вересня 2014.
  6. Duomo di Orvieto (іт.). Архів оригіналу за 15 лютого 2015. Процитовано 16 вересня 2014.
  7. Архівована копія. Архів оригіналу за 11 березня 2015. Процитовано 16 вересня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)