Андреас Мустоксидіс
Андреас Мустоксидіс (грец. Ανδρέας Μουστοξύδης; 6 січня 1785, Керкіра, — 29 липня 1860, там же) — грецький історик і філолог, перекладач, політик.
| Андреас Мустоксидіс | |
|---|---|
| грец. Ανδρέας Μουστοξύδης | |
 | |
| Народився |
6 січня 1785[1][2][3] Керкіра, Керкіра, Іонічні острови, Греція[4][2] |
| Помер |
29 липня 1860[1][2] (75 років) Керкіра, Керкіра, Іонічні острови, Греція[4][2] |
| Країна |
.svg){kind=small} Греція |
| Діяльність | мовознавець, політик, історик |
| Галузь | історія |
| Членство |
Colombaria Tuscan Academy of Science and Lettersd[5] Туринська академія наук[4] Академія витончених мистецтвd |
 Андреас Мустоксидіс у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Мустоксидіс народився на острові Керкіра, який тоді ще перебував під венеційським контролем, 6 січня 1785 року.
У віці 15 років виїхав до Італії та вступив до університету міста Павія, який закінчив у 1805 році. Того ж року Мустоксидіс став членом Археологічного товариства Флоренції й Академії Флоренції. Підставою для цього стало видання Мустоксидісом у 1804 році трактату про історію Керкіри «Записки про історію Керкіри з героїчних років до кінця XII століття» (Notizie per servire alla storia Corcirese dai tempi eroici al secolo XII). Після повернення на батьківщину, де він спочатку викладав безоплатно у ліцеї, це видання стало приводом для його прийому на посаду історіографа Іонічних островів. Цю посаду Мустоксидіс обіймав до 1819 року.
Мустоксидіс здійснив тривалу наукову поїздку Італією незадовго до того, як французи повернули собі Іонічні острови, згідно з положеннями Тільзитського миру 1807 року. Потім були поїздки до Франції, Німеччини, Швейцарії, після яких він повернувся у Мілан. У Цюриху Мустоксидіс познайомився з Іоанном Каподістрієм. В Італії, у 1812 році, він виявив і видав манускрипт «Риторика» Ісократа, екземплярами якого володіли Амброзіанська бібліотека та Бібліотека Лауренціана. Тут він видав двотомник історії Керкіри, під назвою «Illustrazioni Corciresi» (1811—1814).
У цей другий італійський період Мустоксидіс стає членом Академій Парижа, Берліна, Мюнхена та Турина та пише трактат «Про Квадріг Венеціанського собору Святого Марка»[6].
На початку 1816 року Мустоксидіс познайомився з Байроном під час італійського революційного періоду останнього[7].
Із закінченням наполеонівських воєн, у 1814 році, Іонічні острови переходять під британський контроль. У 1816 році Мустоксидіс повертається на батьківщину, де пише та видає життєписи Анакреонта й Есхіла. Продаж англійцями Алі-паші Тепелєнському міста Парга у 1819 році обурила Мустоксидіса, і він видав у Парижі під псевдонімом «Звіт про події, що передували та після передачі Парги». Англійці з'ясували ім'я автора та британський намісник Томас Мейтланд вислав Мустоксидіса з Керкіри, хоча у той же період він отримав королівський британський орден святого Михайла та святого Георгія. Залишивши Керкіру, у 1820 році, Мустоксидіса прийняли на посаду секретаря російського посланця у Турині.
З початком Грецької революції 1821 року Мустоксидіс пише звернення та вірші італійською, сприяючи тим самим руху філеллінізму в Італії.
У жовтні 1823 року англійський філеллін полковник Лестер Стенгоуп на своєму шляху до Греції, що повстала, зробив зупинку у Мілані, де познайомився з Мустоксидісом. Стенгоуп переконав Мустоксидіса видати брошуру про британське свавілля на Іонічних островах та з викриттям політики британського намісника Т. Мейтланд[8].
У жовтні 1827 року Іоанн Каподистрія, прямуючи до Греції до ухвалення правління ще відтвореної країною, зустрівся з Мустоксидисом у Болоньї. Каподистрія доручив Мустоксидису невідкладну організацію освіти грецьких сиріт Італії, зібравши у містах Венеція та Трієст. Більшість із цих сиріт, здобувши освіту, повернулися до Греції після звільнення. У більш довгостроковому плані Каподистрія доручив Мустоксидісу розробити проєкт організації освіти та підвищення культурного рівня у Греції після звільнення[9][10].
Після закінчення війни Каподистрія запросив Мустоксидіса до Греції та призначив директором департаменту освіти для втілення його проєкту, починаючи з острова Егіна[11].
Одночасно Мустоксидіс очолив редакцію місцевої газети острова та франкомовної «Le Courrier de la Greece».
У жовтні 1829 року Мустоксидіса призначили директором музею Егіни (першого музею країни) і першим в історії грецької археології отримав посаду хранителя старожитностей[12].
Мустоксидіс підготував проєкт археологічного законодавства, який, хоч і не був ратифікований урядом, був опублікований як циркуляр в «Урядовій газеті» у червні 1830 року і, по суті, став першим археологічним законом країни.
Після смерті Каподистрії у вересні 1831 року Мустоксидіс був гнаний політичними противниками Каподистрія і був навіть звинувачений у крадіжці старожитностей, що змусило його повернутися на Керкіру. Багато пізніше Мустоксидіса виправдали та знову запросили працювати у Греції, але він відмовився.
Повернувшись на Керкіру, Мустоксидіс був поновлений на своїй колишній посаді як історіограф і поринув у письменницьку діяльність й у боротьбу возз'єднання Іонічних островів із Грецією.
У 1833 році Мустоксидіс став депутатом місцевого конгресу, а потім очолив опозицію.
У 1849 році Мустоксидіса обрали головою парламенту, але він відмовився від почесної посади.
У 1843—1853 роках на Керкірі Мустоксидіс видавав філологічно-історичний журнал «Елліномнімон».
Як філолог Мустоксидіс видав 7 промов Ісократа, Схолії Олімпіодора (Олімпіодор Молодший) до Платона, та у співпраці з константинопольцем Д. Схінасом видав 5 томів невиданих робіт Амброзіанської бібліотеки. Крім цього, Мустоксидіс переклав італійською мовою Геродота (1822), і видано ряд робіт письменника II століття Полієна.
Мустоксидіс помер 29 липня 1860 року на острові Керкіра. Його поховали у монастирі Платітера, там же де похований й Іоанн Каподистрія.
Примітки ред.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г Rinaldin A. Dizionario Biografico degli Italiani — 2012. — Vol. 77.
- ↑ Annuaire prosopographique : la France savante
- ↑ а б в www.accademiadellescienze.it
- ↑ http://www.colombaria.it/elenco-dei-soci/
- ↑ -
- ↑ Δημήτρη Φωτιάδη, Ιστορία του 21, ΜΕΛΙΣΣΑ, 1971, τομ. Β, σελ. 355.
- ↑ Δημήτρη Φωτιάδη, Ιστορία του 21, ΜΕΛΙΣΣΑ, 1971, τομ. Β, σελ. 366.
- ↑ Π. Πασπαλιάρης — Θ. Βερέμης, Μεγάλοι Έλληνες, Ιωάννης Καποδίστριας, σελ. 128, ISBN 978-960-6845-32-1
- ↑ Δημήτρη Φωτιάδη, Ιστορία του 21, ΜΕΛΙΣΣΑ, 1971, τομ. Δ, σελ. 17.
- ↑ Π. Πασπαλιάρης — Θ. Βερέμης, Μεγάλοι Έλληνες, Ιωάννης Καποδίστριας, σελ. 145, ISBN 978-960-6845-32-1.
- ↑ Μανόλης Ανδρόνικος, Ελληνικός Θησαυρός, σελ. 104, ISBN 960-03-1139-0.
Джерела ред.
- Ανδρέας Μουστοξύδης. Ελληνομνήμων ή σύμμικτα ελληνικά : σύγγραμμα ελληνικόν. — 1843-1853.
- Πανδώρα, Τεύχος 251. — Αθήναι, 1860.[недоступне посилання з Октябрь 2018]
- Мустоксидис, Андрей // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- [1][недоступне посилання з Октябрь 2018] translated biography @ Meyers Konversations-Lexikon
- [2] A History of Classical Scholarship by John Edwin Sandys