Вікіпедія

Анджей Корсак

Анджей Міхал Земовіт Корсак, псевдо.Журав і Ачек (нар. 21 січня 1928 р. у Вільнюсі, помер. 15 березня 1999 у Гамбурзі) – польський лікар, письменник, популяризатор медицини, розвідник «Сірих загонів», учасник Варшавського повстання, політв'язень ПНР, альпініст і спелеолог.

Анджей Корсак ("Журав", "Ачек")
Andrzej Korsak
Анджей Корсак, близько 1967 р.
Анджей Корсак, близько 1967 р.
Анджей Корсак, близько 1967 р.
ПсевдонімиŻuraw, Aczek
Народився21 січня 1928(1928-01-21)
Вільнюс
Помер15 березня 1999(1999-03-15) (71 рік)
Гамбург
Країна Республіка Польща
Діяльністьлікар
Alma materAkademia Medyczna we Wrocławiu, 1960
ГалузьМедицина
Науковий ступіньДоктор медицини
ЧленствоSekcja Grotołazów Wrocławd
ВійнаДруга світова війна
БатькоWojciech Korsakd
Нагороди
Хрест Хоробрих
CMNS: Анджей Корсак у Вікісховищі

Біографія

ред.
 
Костел і монастир єзуїтів у Новому Сончі - місце зборів у квітні 1941 року громадського комітету допомоги євреям із сусіднього гетто, фото 2013 року [1]
 
Емблема полку Армії Крайової «Башта»

Народився у Вільнюсі. Походив із родини з патріотичними традиціями[2]. Батько – кадровий офіцер Войцех Корсак (1894–1965), мати – Ірена, уроджена Бжостовська (1898–1974). Батько був начальником окружної комендатури комплектування в Новому Сончі і під час війни воював у лавах окремої Карпатської стрілецької бригади[3]. Мати залишилася з дітьми в Новому Сончі. З листопада 1939 року була однією з організаторок і активісток організації допомоги євреям із місцевого гетто[4][5][6]. Працюючи прибиральницею на залізниці, вона збирала інформацію про поїзди з Нового Сонча та Тарнова до німецького табору смерті Аушвіц[7]. У 1941 році вона переховувала у своїй квартирі втікачів із сусіднього гетто. Використовувала псевдонім «Рома».[1].

Анджей Корсак був активним учасником підпілля в районі Нового Сонча та допомагав єврейському населенню[5]. Був членом «Сірих загонів», використовував псевдоніми «Ачек» і «Журав»[8][9]. У своїх спогадах він писав: «Я усвідомлював, що одне необачне слово не тільки піддасть багатьох людей вірній смерті, але й мене прирече на страшні, навіть у стократ більші муки».[1][10].

У 1941–1944 роках брав участь разом із матір’ю в операції N.[11]. Щоб уникнути арешту гестапо, у 1944 р. виїхав до Варшави і під псевдонімом «Журав» брав участь у Варшавському повстанні як солдат Армії Крайової полку «Башта» (батальйон «Ольза»).[5][12]. Нагороджений Хрестом Хоробрих (Krzyż Walecznych).[13].

У 1945–1949 роках був членом Чоловічого загону Союзу польських харцежів (ZHP) у Новому Сончі[14][15]. У 1948 році закінчив 1-у середню школу імені Яна Длугоша в Новому Сончі, одну з найстаріших (1818) шкіл у Польщі[16]. Того ж року був прийнятий на медичний факультет Вроцлавського університету та технічного університету, який закінчив лише в 1960 році[3]. У 1951 році разом з Олександром Сенютою (псевдонім: «Кшиштоф») був заарештований і засуджений на 8 років у в’язниці за звинуваченням у приналежності до Вроцлавської організації підпільної Армії Крайової[17]. Увесь термін (1951–1954, скорочений по амністії) він відбув у суворій в’язниці в Стшельце-Опольському. Як «колишній учасник нелегальної організації» до 1990 року перебував під наглядом Служби безпеки ПНР.[18].

Ступінь доктора медицини (науковий керівник: проф. Здзіслав Віктор) отримав у Вроцлавській медичній академії в 1971 р. У 1960–1971 рр. був членом Вроцлавського відділення Польського товариства історії медичних наук[19].

З 1963 року працював керівником промислової медичної клініки в Пясечно, а в 1971–1979 роках був доцентом Національного інституту гігієни у Варшаві. У 1979 році влаштувався судновим лікарем на польські океанські лінії, де працював до введення воєнного стану в Польщі. У 1983 році він отримав притулок у Німеччині, де пізніше працював лікарем. Виступав з питань польської культури[20]. Помер у Гамбурзі в 1999 році[2]. Został pochowany w Похований у Варшаві на Північному кладовищі, ділянка S-IX-2, ряд 2, поховання №25.[21].

Літературна творчість

ред.
 
Гетто в Новому Сончі, 1941 рік

Національний архів у Кракові, філіал у Новому Сончі, зберігає дослідження Анджея Корсака, присвячене допомозі євреям під час німецької окупації та наводить приклади цього в районі Новий Сонч. Цей текст він написав у 1969 році у відповідь на статтю Шимона Візенталя, яка критикувала поляків у британській щоденній газеті «The Guardian»[7]. JЙого розповідь про допомогу євреям також увійшла до монографії «Поляки, євреї: 1939–1945», опублікованої видавництвом Głos i Wiedza (голос і знання) у 1971 році[22]. У 1988 році, спираючись на власні спогади, він описав про харцежів-підпільників у Новому Сончі під час війни[5]. Свої спогади про героїчних учасників і драми операції «N» у районі Новий Сонч він включив у велику збірку у 1972 році[11]. У 2007 році були опубліковані його спогади про акцію допомоги євреям з боку поляків та звірства німців у Новому Сончі[3].

У 1973 році Вроцлавське наукове товариство опублікувало його монографію про нижньосілезького лікаря XVI століття Йоахіма Ахіллеса[23]. Для молоді він розробив нарис історії польської медицини[24].

Був автором понад сорока навчальних медичних книг і медичних посібників[25][26][27]. Одним з перших почав у Польщі кампанію проти нікотинової залежності[28][29][30], Книга «Не піддаваймося астмі» пережила кілька видань і була перекладена чеською мовою[31]. Його науково-популярна брошура «Кров – життя», видана в 1964 році Польським Червоним Хрестом і Крайовим медичним видавництвом, стала приводом для розслідування Служби Безпеки ПНР[32][33].

Інші відомості

ред.
 
Анджей Корсак у Долині п'яти польських ставів у Татрах, 1960 рік

У 1960 році він одружився з Владиславою, уродженою Боньдос (1930–2014), у них народився син Міхал (1963) та донька Ізабелла (1965).[2]. Історія Польщі Ця стаття є частиною цикду Польська підпільна держава Був альпіністом. З 1956 року він також був членом Вроцлавської секції спелеологів і брав участь як учасник або керівник у печерних експедиціях у Татрах. Очолив експедицію до Холодної печери в 1957 році[34][35]. У 1977 році він опублікував книгу спогадів «Tatrzańscy kosynierzy» («Партизани Татр»), в якій виклав історію підкорення схилів і печер Татр мешканцями Вроцлава в 1947–1960 роках[36][37].

У 1997 році він написав біографічний роман про Міхала Беліна-Чеховського[13]. Літературна спадщина Корсака представлена в енциклопедичному словнику лікарів-письменників[38].

Колекціонував дерев’яні скульптури Юзефа Соботи (1895–1979), польського примітивіста з села Регут Мазовецького воєводства. Колекцію з 46 скульптур у 2019 році в Міхала, сина Анджея придбав Етнографічний музей у Торуні[39].

Твори Анджея Корсака у збірках, що стосуються харцежів-підпільників та Операції «N» під час німецької окупації, у 2020 році були передані до Публічної бібліотеки імені Юзефа. Шуйського в Новому Сончі[40].

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в 7, Andrzej Korsak, "Świadectwo z lat wojny" 
  2. ↑ а б в Andrzej Michał Ziemowit «Żuraw» Korsak h. wł. (ID: sw.13562) {{citation}}: Cite має пустий невідомий параметр: |inventor= (довідка)
  3. ↑ а б в 1/2, Andrzej Michał Korsak, "Opowieść o Jadwidze Wolskiej i nie tylko" 
  4. ↑ Irena Korsak de domo hr. Brzostowska {{citation}}: Cite має пустий невідомий параметр: |inventor= (довідка)
  5. ↑ а б в г [1], Andrzej Korsak, "1939–1945 Szare Szeregi – Harcerze" 
  6. ↑ [2], Łukasz Połomski, "W poszukiwaniu prawdziwych ludzi – 80 lat Żegoty w Nowym Sączu (cz.1)" 
  7. ↑ а б [3], Sylwester Rękas, "Żydzi na lewych białkach: akcja „Żegota” na terenie powiatu nowosądeckiego (2)" 
  8. ↑ [4], Anna Totoń, "Zofia Kuhnen-Gawrońska (1912–2010)" 
  9. ↑ [5], Anna Totoń, "Zachowajmy w pamięci – katalog wystawy" 
  10. ↑ [6], Edyta Zając, "Maria umierała trzy razy" 
  11. ↑ а б [7], Andrzej Korsak, "Akcja N, Wspomnienia 1941–1944" 
  12. ↑ Andrzej Korsak
  13. ↑ а б [8], Andrzej Michał Korsak, "Pucybut Boży. Opowieść o Michale Belinie-Czechowskim" 
  14. ↑ 3/4, Tadeusz Żygłowicz, "III Wodna Drużyna Harcerska im. gen. Mariusza Zaruskiego w Nowym Sączu w latach 1945–1949" 
  15. ↑ 9, Jerzy Leśniak, "Harcerskie żagle nad jeziorem" 
  16. ↑ Stowarzyszenie Najstarszych Szkół
  17. ↑ [9], Wojciech Trębacz, "Aleksander Eugeniusz Seniuta (1930–1998)" 
  18. ↑ Wojewódzki Urząd Spraw Wewnętrznych w Krakowie [1945] 1983-1990, Sprawa ewidencyjno-obserwacyjna dot. Andrzej Korsak, imię ojca: Wojciech, ur. 21-01-1928 r. Kontrola operacyjna byłego członka nielegalnej organizacji młodzieżowej „AK” we Wrocławiu, skazanego na karę pozbawienia wolności
  19. ↑ [10], Leszek Barg, "Historia Oddziału Wrocławskiego Polskiego Towarzystwa Historii Medycyny i Farmacji, 1957–1977" 
  20. ↑ [11], Xawery Stańczyk, "Kultura alternatywna w Polsce 1978-1996. Wyobraźnia, samoorganizacja, komunikacja" 
  21. ↑ Pochowani na Cmentarzu Północnym w Warszawie, архів оригіналу за 17 жовтня 2020, процитовано 21 січня 2024
  22. ↑ [12], Andrzej Korsak, "Polacy, Żydzi: 1939–1945" 
  23. ↑ [13], Andrzej Korsak, "Joachim Achilles lekarz dolnośląskiego odrodzenia" 
  24. ↑ [14], Andrzej Korsak, "Kolumbowie polskiej medycyny" 
  25. ↑ [15], Andrzej Korsak, "Ostrożnie ze środkami chemicznymi w rolnictwie" 
  26. ↑ [16], Andrzej Korsak, "Wiedza o Zdrowiu. Podstawowy zestaw tematyczny z zakresu oświaty zdrowotnej" 
  27. ↑ [17], Andrzej Korsak, "Trudności wieku dojrzewania" 
  28. ↑ [18], Andrzej Korsak, "Dziękuję, już nie palę..." 
  29. ↑ [19], Andrzek Korsak, "Rzucamy palenie tytoniu. Porady odwykowe dla palaczy" 
  30. ↑ [20], Andrzej Korsak, "Musisz palić? Spytaj komputera" 
  31. ↑ [21], Andrzej Korsak; Tadeusz Gieysztor, "Nie dajmy się astmie" 
  32. ↑ [22], Andrzej Korsak, "Krew – życie" 
  33. ↑ Wojewódzki Urząd Spraw Wewnętrznych w Pile [1975] 1983-1990, с. IPN Po 628/35 t. 2/7, materiały związane z książką dr Andrzeja Korsaka Krew – życie przejęte przez Komisariat MIlicji Obywatelskiej w Złotowie w 1964
  34. ↑ [23], Jerzy Fereński, "W piwnicy i jeszcze głębiej" 
  35. ↑ Kazimiera (Mika) Anioł; Nina Walny; Krzysztof Nowak, ред. (2023), Historia Wrocławskiej Sekcji Grotołazów, Tak było. Turystyka studencka w środowisku wrocławskim, Wrocław: Fundacja Ogólnopolskiej Komisji Historycznej Ruchu Studenckiego, с. 20—35, ISBN 978-83-965237-2-3
  36. ↑ [24], Andrzej Korsak, "Tatrzańscy kosynierzy" 
  37. ↑ [25], Alpejski, "Działania służb ratowniczych zasługują na najwyższy podziw" 
  38. ↑ [26], Stanisław Seyda, "Encyklopedyczny słownik lekarzy pisarzy w światowej literaturze" 
  39. ↑ Historia kolekcji
  40. ↑ [27], I. Michalec, "Nowy Sącz: dar prof. Krzysztofa Ceny trafił do biblioteki [WIDEO]" 

Зовнішні посилання

ред.
  • Andrzej Korsak, [w:] Katalog Biblioteki Narodowej [dostęp 2020-10-05]
  • Andrzej Korsak, [w:] Katalog Biblioteki Jagiellońskiej [dostęp 2020-10-06]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Анджей_Корсак&oldid=42158250