Ангіостронгільоз (Angiostrongylidosis) — зоонозний, природно-антропургічний гельмінтоз, що характеризується ураженням головного мозку.

Ангіостронгільоз
Angiostrongylus cantonensis
Спеціальність інфекційні хвороби (медична спеціальність)
Причини Angiostrongylus cantonensis
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 B81.3, B83.2
DiseasesDB 29348
MeSH C536369

ЕтіологіяРедагувати

Збудники — нематоди Angiostrongylus cantonensis та Angiostrongylus costaricensis — паразити пацюків. Дорослі гельмінти можуть сягати до 25 мм завдовжки. Дорослі особни часто зустрічаються в тканинах легеневої артерії та правого шлуночка гризунів. Самка відкладає яйця, які розвиваються до стадії личинок, після чого проникають у кровоносні судини легень. Там личинки продовжують рости і надалі потрапляють з дихальної системи в глотку, звідки в шлунково-кишковий тракт, виходять з організму з випорожненнями. З ними личинки можуть потрапити до проміжного хазяїна, наприклад, молюска. В їх організмі личинки проходять другий та третій етапи розвитку.

Епідеміологічні особливостіРедагувати

 
Життєвий цикл Angiostrongylus cantonensis

Личинки гельмінта виділяються у довкілля з калом. Проміжні хазяї — прісноводні та наземні молюски, резервуарні хазяї (загалом не потрібні для розвитку паразита, але можуть передати гельмінта людям) — креветки і краби. Людина — вторинний хазяїн гельмінта та не є джерелом інфекції.

Захворювання поширене в багатьох країнах Південно-Східної та Східної Азії (В'єтнам, Таїланд, Малайзія, Індонезія, Китай, Японія, Філіппіни), в Австралії, на Гаваях, Центральній і Південній Америці (Куба, Пуерто-Рико, Бразилія), на Мадагаскарі, в Єгипті.

Людина інфікується при вживанні сирих або недоварених равликів або інших хазяїв-переносників (деяких крабів і прісноводних креветок), також випадково при вживанні слизнів чи слимаків, у яких відсутня зовнішня раковина, із салатами, овочами, ягодами. Залишається нез'ясованим, чи може забруднення овочів личинками (наприклад, слизом равликів або слимаків, які повзають по їжі) спричинити зараження. Природна сприйнятливість людини висока.

ПатогенезРедагувати

При потраплянні в шлунково-кишковий тракт інвазовані личинки розвиваються в дорослих гельмінтів, які проникають у товсту кишку, мезентеріальні кровоносні судини, брижові лімфтичні вузли. Зрілі самки виділяють яйця, які накопичуються в області іліоцекального кута та в апендиксі, іноді потрапляють у печінку. Дорослі гельмінти та яйця можуть бути причиною утворення тромбів та гранульоматозних реакцій з еозинофільною імбібіцією стінки кишки.

Гельмінт також спричинює еозинофільні менінгоенцефаліти. Нерідко личинок знаходять в спинному і головному мозку, передній камері ока.

Проникнувши в центральну нервову систему, паразити з часом гинуть. Однак вони встигають спричинити патологічні зміни, які у тяжких випадках стають причиною стійких неврологічних порушень і навіть смерті. Міграція личинок супроводжується протеолізом, формуванням еозинофільних інфільтратів і крововиливами. Надалі навколо загиблих паразитів утворюються осередки некрозу і гранулематозного запалення.

Клінічні проявиРедагувати

Інкубаційний період триває від 3 до 36 діб. У переважної кількості пацієнтів він становить від 6 до 25 днів, в середньому — 16 днів. Характерний сильний головний біль (з раптовим або поступовим початком), яка може локалізуватися в області чола, потилиці або чола. Відзначаються також нудота, блювання, парестезії, менінгеальні симптоми. Зрідка спостерігаються гарячка, температура тіла підвищується до 38 — 39 ° С. Іноді відбувається ураження окорухових і інших черепних нервів, епілептичні напади, паралічі, сплутаність свідомості. Часто розвивається сонливість. Такий стан може тривати до 4 тижнів. Іноді збудник може попадати із мозку в око, в такому випадку відмічається біль в орбіті та можливе порушення зору.

ДіагностикаРедагувати

Лабораторна діагностика здійснюється шляхом морфологічних досліджень, виявлення яєць, личинок та зрілих гельмінтів у тканинах. Також для діагностики використовується імуноферментний аналіз (ІФА), при застосуванні якого в сироватці крові визначаються антитіла проти антигену гельмінта. Результати вважаються позитивними, якщо рівень антитіл більш ніж у два рази перевищує норму.

У хворих на церебральний ангіостронгільоз проводиться люмбальна пункція. При цьому відмічається підвищення тиску ліквору, цитоз (кількість клітин) — 150—2000 в мкл. Є збільшення відносної кількості еозинофілів більше 20 %. Рівень білка незначно підвищений, глюкози — в нормі. Іноді можливо виявити рухливих личинок гельмінта.

ЛікуванняРедагувати

Призначається мебендазол одноразово в дозі 0,5 г. Хворим з неврологічними проявами призначають ще й анальгетики та в тяжких випадках глюкокортикостероїди.

ПрофілактикаРедагувати

В ендемічних районах слід проводити достатню термічну обробку молюсків, крабів, креветок, які застосовуються в їжу людини, своєчасно виявляти та лікувати хворих.

ДжерелаРедагувати

  • Інфекційні хвороби: енциклопедичний довідник / за ред. Крамарьова С. О., Голубовської О. А. — К.: ТОВ «Гармонія», 2-е видання доповнене та перероблене. 2019. — 712 с. ISBN 978-966-2165-52-4 (Крамарьов С. О., Голубовська О. А., Шкурба А. В. та ін.) / С. 20—21.

ЛітератураРедагувати

  • Таршис М. Г., Черкасский Б. Л. Болезни животных, опасные для человека. — М. : Колос, 1997. — ISBN 5-10-003333-9.

ПосиланняРедагувати