Ангеліка
Ангеліка (фр. Angélique, нім. Angelica) — струнний музичний інструмент, різновид лютні, що був поширений в Європі в кінці XVII та початку XVIII століття. Вперше цей інструмент згадується Міхаелем Преторіусом, який стверджував, що на ангеліці грають так само, як на арфі, хоча до наших днів не дійшло творів для ангеліки, де вона використовується подібним чином.
 | |
| Класифікація | струнний музичний інструмент |
|---|---|
| Класифікація Горнбостеля-Закса |
321.321-5 (композитний хордофон, на якому грають голими руками та пальцями) |
| Розроблено | у XVIII ст |
| Подібні інструменти | лютня, мандоліна, торбан |
 Ангеліка у Вікісховищі | |
Ангеліка поєднувала риси конструкції, що властиві лютні, арфі і теорби. Як і у лютні, у неї був грушоподібний корпус і 15–17 струн завдовжки 54–70 см. З іншого боку, гриф ангеліки (як і теорби) мав додаткову секцію, що містила 8–10 басових струн.
Ангеліка налаштовувалася діатонічно, як арфа: C – D – E – F – G – A – B – c – d – e – f – g – a – b – c' – d' – e'. Діапазон при цьому виходив той же, що і у французької, або малої теорби, але лад останньої частіше був іншим: C – D – E – F – G – A – B – c – d – g – c' – e' – a – d'. Діатонічна настройка обмежувала діапазон ангеліки, але дозволяла отримати чистий і сильний звук за рахунок використання відкритих струн. Іноді використовували частково діатонічний лад: A – B – C – D – E – F – G – A – B – c – d – f – a – d – f '.
Ґрунтуючись на неправильному тлумаченні назви «ангеліка», деякі автори стверджували, що вона винайдена в Англії[1]. Джеймс Талбот припустив, що назва походить від французького слова, що означає «ангельська» і дана інструменту за гарний звук[2].
Музика для ангеліки записується у вигляді французької табулатури, причому басові лінії використовуються у різних авторів по-різному.
Український музичний інструмент торбан походить від ангеліки[3].
Див. також ред.
Література ред.
- Praetorius, Theatrum instrumentorum
- L. Brugmans, Le séjour de Christian Huygens à Paris (Paris,1935), 151
- F. Lesure: ‘The angélique in 1653’, GSJ, vi (1953), 111–12
- F. Lesure: ‘Les luthistes parisiens à l’époque de Louis XIII’, Le luth et sa musique (Neuilly-sur-Seine, 1957), 222–3
- M. Prynne: ‘James Talbot's Manuscript: IV: Plucked Strings — the Lute Family’, GSJ, xiv (1961), 52–68
- E. Pohlmann, Laute, Theorbe, Chitarrone: die Instrumente, ihre Musik und Literatur von 1500 bis zur Gegenwart (Bremen, 1968, 5/1982), 394–7
- E. Vogl: ‘Die Angelika und ihre Musik’, HV, xi (1974), 356–71
- G. Hellwig, Joachim Tielke: ein Hamburger Lauten- und Violenmacher der Barockzeit (Frankfurt, 1980), 304–5
- C. Meyer and M. Rollin, Oeuvres de Gumprecht (Paris, 1993), xvii
Примітки ред.
|
Це незавершена стаття про музичні інструменти. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |