«Ангара-А5» — російська ракета-носій важкого класу сімейства «Ангара», перша важка ракета-носій, розроблена Росією після розпаду СРСР.

Головний розробник та виробник — Державний космічний науково-виробничий центр імені М. В. Хрунічева.

Параметри

ред.

Запускається з п'ятьма універсальними ракетними модулями УРМ-1, оснащеними двигунами РД-191 (чотири модулі на першому ступені і один - на другому; як УРМ в майбутньому планується застосовувати багаторазові прискорювачі першого ступеня «Байкал», що значно здешевлюють запуск, і є перші в світі з планеруючою, керованою посадкою на аеродром), одним блоком УРМ-2 третього ступеня та розгінним блоком «Бриз-М» або киснево-водневим КВТК.

Екологічно чисте паливо ракети (кисень + гас) дозволить знизити екологічне навантаження від запусків на навколишнє середовище.

Стартові комплекси: Плесецьк, Східний[2].

Випробування

ред.

Перший запуск успішно відбувся 23 грудня 2014 о 8:57 МСК[3], з пускової установки УСК 12П211 (Майданчик 35) космодрому Плесецьк. Маса РН склала приблизно 768 тонн, маса макета корисного навантаження — 2.04 тонни[4]. Розгінний блок «Бриз-М» після декількох корекцій орбіти вивів габаритно-масовий макет на геостаціонарну орбіту висотою 35.8 тис. км[5], макет при цьому від розгінного блоку не відокремлювався[6].

Перший запуск «Ангари-А5» буде в грудні 2020 року.[7]

Застосування

ред.

У рамках льотних випробувань до 2021 року планують здійснити 5 запусків важкої версії ракети-носія «Ангара».[8]

2015 року Центр імені Хрунічева збирався побудувати одну важку ракету сімейства «Ангара». У 2016—2017 роках виробництво Ангари-А5 не планується. Очікується, що з 2018 до 2020 року буде створюватися щорічно по дві важких "Ангари ", у 2021—2022 роках — вже по чотири. Планується 2023 року виробити шість ракет, а в 2024—2025 роках — вийти на щорічний випуск семи носіїв «Ангара-А5»[9].

Через перенесення виробництва, виготовлення ракет було призупинене. Це порушило всі плани запуску ракет.

Після закінчення випробувань, починаючи з 2021, «Ангару-А5» планують використовувати в тому числі й для запусків Перспективної пілотованої транспортної системи до МКС.

Існує проект створення за допомогою «Ангари-5» російської місячної бази. Щоб створити базу в районі Південного полюса Місяця, компанія «Лін Індастріал» пропонує здійснити 13 пусків модернізованих ракет «Ангара-А5». Всього ж для підтримки бази буде потрібно 37 пусків протягом п'яти років. Можливий термін реалізації проекту — десять років від моменту прийняття рішення, з них п'ять років — безпосереднє розгортання бази та робота екіпажів[10]. При цьому Роскосмос оцінює програму зі створення місячної бази набагато дорожче[11].

Примітки

ред.
  1. ГКНПЦ им. М. В. Хруничева. Тактико-технические характеристики РН семейства «Ангара» (при старте с Плесецка). Архів оригіналу за 18 січня 2017. Процитовано 30 грудня 2014.
  2. И. Маринин. «Ангара-5»: Эксклюзивный портрет лёжа // «Новости космонавтики». — 2014. — № 12. — С. 62—64. — ISSN 1561-1078.
  3. С космодрома «Плесецк» произведён запуск новой тяжёлой ракеты-носителя «Ангара». Первый канал. 23.12.2014. Архів оригіналу за 26 грудня 2014. Процитовано 3 січня 2015.
  4. ГКНПЦ им. М. В. Хруничева (23.12.2014). Первый испытательный пуск ракеты-носителя «Ангара» тяжёлого класса прошел успешно. Архів оригіналу за 9 квітня 2019. Процитовано 3 січня 2015.
  5. Глава Роскосмоса высоко оценил успешные испытания ракеты «Ангара-А5». РИА Новости. 23.12.2014. Архів оригіналу за 7 січня 2015. Процитовано 3 січня 2015.
  6. Состоялся первый пуск тяжелой «Ангары». lenta.ru. 22.12.2014. Архів оригіналу за 3 січня 2015. Процитовано 3 січня 2015.
  7. Дмитрий Рогозин: Запуск «Ангары» (Російська) . 28.11.2020.
  8. Ракета-носитель «Ангара» будет принята на вооружение в 2020 году. ИД Коммерсант. 31 декабря 2014. Архів оригіналу за 01.01.2015. Процитовано 1 січня 2015.
  9. Тяжёлая ракета «Ангара-А5» стартовала с космодрома Плесецк. ТАСС. 23 декабря 2014. Архів оригіналу за 02.01.2015. Процитовано 2 січня 2015.
  10. Российская компания вызвалась создать базу на Луне. РИА Новости. 31 декабря 2014. Архів оригіналу за 31.12.2014. Процитовано 1 січня 2015.
  11. А. Ильин. Лунные планы России // «Новости космонавтики». — 2014. — № 12. — С. 69—71. — ISSN 1561-1078.

Джерела

ред.