Яхмос II (у грецьких джерелах — Амасіс) — п'ятий фараон XXVI династії, правив у 570—526 роках до нашої ери. Останній могутній фараон Єгипту.

Яхмос II
Яхмос II
Частина статуї Яхмоса ІІ
Частина статуї Яхмоса ІІ
Давньоєгипетський фараон
Правління570–526 роки до нашої ери
ПопередникАпрій
НаступникПсамметіх III
Тронне ім'я (преномен)Khnem-ib-re
Той хто обіймає серце Ра вічно[1]
M23L2
raW9mib
Власне ім'я (номен)Ah-mose
Народжений місяцем, або народжений Нейт[1]
G39N5
 
N12msR24zA
G5
smn
n
U1mAa
t
У шлюбіNakhtubasteraud, Tentkhetad і Ladiced
ДітиНітокріс II, Псамметіх III[2] і Ahmosed
Народження7 століття до н. е.
Смерть526 до н. е.
Місце похованняСаїс
ДинастіяXXVI династія

Життєпис

ред.

За Геродотом походив з простолюду, за сучасними джерелами певно був далеким родичем фараона. За часів Апрія командував лівійськими найманцями, а після поразки єгиптян від киренців і викликаним у військах незадоволенням фараоном та його грецькою гвардією, підняв повстання і був проголошений фараоном.

Хоча Яхмос ІІ прийшов до влади завдяки підтримці єгипетського війська, але до греків він ставився дружньо й навіть сформував із них свою гвардію. Робив щедрі пожертви грецьким храмам.

Протягом чотирьох років воював за трон зі скинутим ним Апрієм і врешті переміг, попри допомогу вавилонян. Впорядкував країну, почав займатися посиленням Єгипту на зовнішньополітичній арені. Збудував великий флот і завоював Крит. Налагодив дружні стосунки з тираном Самоса Полікратом, лідійським царем Крезом, Вавилонією та Спартою. Уклав угоду з Киреною.

Будував нові храми й реконструював багато старих.

Коли стала очевидною перська загроза, почав готуватися до війни, але помер ще до її початку.

Примітки

ред.