Відкрити головне меню

ІсторіяРедагувати

Саїс існував вже при перших династіях фараонів і згадується в текстах пірамід як важливий релігійний центр. Місто також було промисловим центром: тут ткалися єгипетські полотна, які йшли на потреби культу та для мумій.

Саїс був центром культу богині Нейт; її храм був одним з найкращих в Єгипті, жерці якого славилися своєю вченістю і зробили Саїс центром науки. До них прямували для бесіди багато грецьких мудреців та філософів, в тому числі Солон, Платон та Геродот.

Особливого ​​процвітання місто досягло в Третій перехідний період, коли під час додекархії його царьки стали прагнути до об'єднання під своєю владою Єгипту і діяли, спираючись на Ассирію, проти кушитів. З часів Псамметіха I в Єгипті почалася «Саїсська епоха». Саїс стає столицею, прикрашається та багатіє. Навіть Камбіс, підкоривши Єгипет, знайшов за необхідне бути посвяченим у містерії Нейт.

При Птолемеях в Саїсі збиралися з'їзди єгипетських жерців.

До яких пір існував Саїс - невідомо; Макризі згадує про нього ще в XV ст. Місто довго було резиденцією монофізитського єпископа. Вперше на руїни Саїса звернув увагу Карстен Нібур (1762 - 1767), опис їх дано в працях Наполеонівської експедиції, у Шампольйона і Лепсіуса.

У Саїсі збереглося священне озеро, на якому, за Геродотом, відбувалися нічні святкування на честь Осіріса, колосальна стіна в 790 кроків довжиною та 20 шириною, а також пагорб, що покриває місце палацу і храму.

У літературіРедагувати

У Саїсі відбувається дія роману Новалісу «Учні в Саїсі».

ПосиланняРедагувати