Алі Фетхи Ок'яр
Алі Фетхі Ок'яр (тур. Ali Fethi Okyar; 29 квітня 1880, Прилеп, вілайєт Монастир, Османська імперія — 7 травня 1943, Стамбул, Туреччина; до 1934 року: Алі Фетхі-бей) — турецький державний діяч і дипломат, військовий офіцер та дипломат протягом останнього десятиліття існування Османської імперії. Він також був другим прем'єр-міністром Туреччини (1924—1925) та другим головою турецького парламенту після Мустафи Кемаля.
| Алі Фетхи Ок'яр | |
|---|---|
| тур. Ali Fethi Okyar | |
 | |
| Народився |
29 квітня 1880 Прилеп, Османська імперія |
| Помер |
7 травня 1943[1] (63 роки) Анкара, Туреччина або Стамбул, Туреччина |
| Поховання | Цвинтар Зінджирлікую |
| Країна |
 Туреччина |
| Діяльність | дипломат, політик |
| Alma mater | Монастирська військова вища школаd і Османський військовий коледжd |
| Знання мов | турецька[2] |
| Учасник | Італійсько-турецька війна 1911—12 і Балканські війни |
| Посада | Член Великих національних зборів Туреччини[d], Turkish ambassador to Franced, Chairman of the Cabinet of the Executive Ministers of Turkeyd[3], прем'єр-міністр Туреччини, Q106612704?[3], ambassador of Turkey to the United Kingdomd, list of ministers of national defense of Turkeyd і Minister of National Defenced |
| Військове звання | підполковник |
| Партія | Республіканська народна партія і Liberal Republican Partyd |
| Конфесія | іслам |
Біографія ред.
Народився в черкеській або албанській сім'ї.
У 1913 році він приєднався до комітету союзу та прогресу (ветеракії джемійєті) і був обраний Генеральним секретарем комітету. У тому ж році був призначений послом у Болгарії, а військовим аташе дипломатичної місії був Мустафа Кемаль.
У жовтні 1922 був призначений міністром внутрішніх справ Туреччини.
З 1924 по 1923 та в 1924—1925 роках — прем'єр-міністр Туреччини. Одночасно поєднував цю посаду з посадою Міністра національної оборони країни (1924—1925).
У проміжку між цими призначеннями був головою Великих національних зборів.
У 1925—1930 роках був послом Туреччини у Франції. Він попросив Ататюрка під час зустрічі до Ялова, дозволити заснувати опозиційну Ліберальну республіканську партію, аби створити традицію багатопартійної демократії у Туреччині. Однак коли уряд помітив підтримку цієї опозиційної партії серед ісламістів та противників реформ Ататюрка, вона була оголошена незаконною та закритою, ситуація аналогічна Прогресивно-республіканській партії, яка проіснувала кілька місяців у 1924 році.
У 1939—1941 роках обіймав посаду міністра юстиції.
Примітки ред.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- ↑ а б https://www.tbmm.gov.tr/yayinlar/hukumetler/hukumetler_cilt_1.pdf