Алісон ван Ейтванк
бельгійська тенісистка
Алісон ван Ейтванк[2] (нід. Alison Van Uytvanck, 26 березня 1994) — бельгійська тенісистка.
| Алісон ван Ейтванк | |
|---|---|
 | |
| Громадянство | .svg){kind=small} Бельгія |
| Місце проживання | Грімберген |
| Дата народження | 26 березня 1994 (31 рік) |
| Місце народження | Вілворде |
| Зріст | 173 см |
| Вага | 65 кг[1]  |
| Початок кар'єри | 2010 |
| Завершення кар'єри | Серпень 2024 |
| Робоча рука | права |
| Бекхенд | дворучний |
| Призові, USD | 4 422 823 |
Одиночний розряд | |
| Матчів в/п | 391-268 |
| Титулів | 5 |
| Найвища позиція | 37 (13 серпня 2018) |
| Мейджори | |
| Австралія | 2к (2021, 2022) |
| Ролан Гаррос | ЧФ (2015) |
| Вімблдон | 4к (2018) |
| США | 2к (2019, 2022) |
Парний розряд | |
| Матчів в/п | 70-75 |
| Титулів | 2 |
| Найвища позиція | 66 (16 травня 2022) |
| Мейджори | |
| Австралія | 3к (2023) |
| Ролан Гаррос | 2к (2020, 2022) |
| Вімблдон | 3к (2015) |
| США | 3к (2021) |
| Інші парні турніри | |
| Востаннє картку оновлено: 19 серпня 2024 | |
Найвище досягнення ван Ейтванк у турнірах Великого шолома — вихід до чвертьфіналу Відкритого чемпіонату Франції 2015 року.
У 2013 вона виграла відкритий чемпіонат Тайваню, що є турніром WTA 125.
Свій перший титул WTA Ван Ейтванк виграла на Tournoi de Québec 2017 року.
Історія виступів в одиночному розряді
ред.| Турнір | 2013 | 2014 | 2015 | 2016 | 2017 | 2018 | 2019 | В–П | ||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Турніри Великого шолома | ||||||||||||
| Australian Open | A | 1к | 1к | 1к | A | 1к | A | 0–4 | ||||
| French Open | A | 1к | ЧФ | A | 2к | 2к | 6–4 | |||||
| Wimbledon | К2 | 2к | 1к | 1к | 1к | 4к | 4–5 | |||||
| US Open | К3 | 1к | 1к | 1к | 1к | 1к | 0–5 | |||||
| Виграші–програші | 0–0 | 1–4 | 4–4 | 0–3 | 1–3 | 4–4 | 10–18 | |||||
| Premier Mandatory & Premier 5 | ||||||||||||
| Qatar / Dubai[1] | A | A | A | A | A | A | 0–0 | |||||
| Indian Wells Open | A | 1к | 2к | 1к | К1 | 1к | 1–4 | |||||
| Miami Open | A | К1 | 2к | 1к | К2 | 2к | 2–3 | |||||
| Madrid Open | A | К1 | A | A | A | 1к | 0–1 | |||||
| Italian Open | A | A | A | A | A | 2к | 1–1 | |||||
| Canadian Open | A | A | 1к | A | К2 | 2к | 1–2 | |||||
| Cincinnati Open | A | К1 | A | К1 | К1 | К1 | 0–0 | |||||
| Pan Pacific / Wuhan[2] | A | 1к | A | A | A | A | 0–0 | |||||
| China Open | A | К2 | 2к | A | A | 1к | 1–2 | |||||
| Виграші–програші | 0–0 | 0–1 | 3–4 | 0–2 | 0–0 | 3–6 | 6–13 | |||||
| Статистика | ||||||||||||
| Рейтинг на кінець року | 129 | 80 | 42 | 124 | 75 | |||||||
Фінали турнірів WTA
ред.Одиночний розряд: 3 титули
ред.| Результат | № | Дата | Турнір | Поверхня | Супротивниця | Рахунок |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Перемога | 1. | 17 жовтня 2017 | Tournoi de Québec, Квебек, Канада | килим (у залі) |  Тімеа Бабош
|
5–7, 6–4, 6–1 |
| Перемога | 2. | 25 лютого 2018 | Hungarian Ladies Open, Будапешт, Угорщина | Хард (у залі) |  Домініка Цибулькова
|
6–3, 3–6, 7–5 |
| Перемога | 3–0 | Лют 2019 | Hungarian Ladies Open, Будапешт, Угорщина (2) | Хард (у залі) |  Маркета Вондроушова
|
1–6, 7–5, 6–2 |
Парний розряд: 2 (1 титул)
ред.| Результат | № | Дата | Турнір | Поверхня | Партнерка | Супротивниці | Рахунок |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Поразка | 1. | 15 лютого 2015 | Diamond Games, Антверпен, Бельгія | Хард (у залі) | Ан-Софі Местах
|
 Анабель Медіна Ґарріґес Арантча Парра Сантонха
|
4–6, 6–3, [5–10] |
| Перемога | 1–1 | Жов 2018 | Luxembourg Open, Люксембург | Хард (i) | Грет Міннен
|
 Віра Лапко  Менді Мінелла
|
7–6(7–3), 6–2 |
Посилання
ред.- Досьє на сайті WTA [Архівовано 23 червня 2015 у Wayback Machine.]
Виноски
ред.- ↑ а б http://alisonvanuytvanck.be/biografie/
- ↑ Фламандська вимова прізвища дещо відрізняється від нідерландської. Судячи з Forvo, найближче до оригіналу його відтворення: Елісон фан Ейтфанк.
- ↑ WTA love match: Alison Van Uytvanck and Greet Minnen. Women's Tennis Blog. Архів оригіналу за 6 липня 2018. Процитовано 6 липня 2018.
- ↑ Fitzgerald, Madeline (5 липня 2019). Lesbian Couple Makes History Playing Together at Wimbledon. Time (англ.). Архів оригіналу за 8 липня 2019. Процитовано 16 липня 2019.