Аль-Хусейн II ібн Махмуд (араб. أبو محمد حسين باشا باي‎; нар. 5 березня 1784 — пом. 20 травня 1835) — 8-й бей Тунісу з династії Хусейнидів у 18241835 роках. Відбувається військове та політичне ослаблення держави, посилення впливу Франції та європейських торгівців.

Аль-Хусейн II
Народився 5 березня 1784(1784-03-05)
Помер 20 травня 1835(1835-05-20) (51 рік)
Ла-Ґулєт, Туніс, Туніс
Країна Flag of Tunisia (1959–1999).svg Туніс
Діяльність політик
Посада Bey of Tunisd
Рід Husainid Dynastyd
Батько Махмуд (бей Тунісу)
Брати, сестри Мустафа (бей Тунісу)
Діти Мухаммад II (бей Тунісу), Мухаммед III ас-Садик і Алі III (бей Тунісу)

ЖиттєписРедагувати

Молоді рокиРедагувати

Старший син Махмуда ібн Мухаммада. Народився 1784 року. Виховувався при дворі Хаммуди-бея. 1814 році спільно з батьком й братом Мустафою здійснив заколот проти бея Усмана, якого було вбито. В результаті влада перейшла до Махмуда ібн Мухаммада.

Спочатку значний вплив на Аль-Хусейна мав вуйко Мухаммада Арбі Заррук, за намовою якого було страчено великого візира Юсуфа Сахіба ат-Таба, а Заррука призначено на його місце. 1815 року Аль-Хусейна призначено спадкоємцем трону (бей аль-махалла). Поступово посилює свій вплив. 1819 року сприяв упровадженню ушура — податку (1/10) на виробництво оливкової олії.

З часом вступив у суперництвом з візиром Мухаммадом Арбі Зарруком, якого 1822 року було страчено. З цього часу бей Махмуд I став поступово передавати владні повноваження Аль Хусейну. 1824 року після смерті батька він посів трон.

ПануванняРедагувати

З початком Грецького повстання виступив на боці Османської імперії. 1827 року відправив свій флот на допомогу османському і єгипетському. Але у битві біля Наварину об'єднаний флот мусульман зазнав нищівної поразки від англо-франко-російського флоту.

1827 року призначив новим великим візирем Хусейна Ходжу. Невдовзі було проваджено десятину на зернові. Разом з тим посилилася монополізація експорту пшениці італійськими й французькими компаніями. Поступливість Хусейна Ходжи останнім призвело до його заміни у 1829 році на Шакіра Сахіба ат-Таба. Разом з тим було оголошено Франції, що Туніс буде дотримуватися нейтралітету в франко-алжирському конфлікті.

1830 року держава стикнулася з економічною кризою, що зачепило виробництво оливкової олії та головним уборів (шашія). Це завдало удару по скарбниці. У відповідь стало жорсткішим стягненням податків, що викликало невдоволення селян.

 
Військовоморський прапор бейліку Туніс

Того ж року Франція захопила Алжир, що збурило знать та населення, яке вимагало вступити у війну на боці останнього. Втім бей продовжував дотримуватися нейтралітету. Невдовзі укладає з французьким генеральним консулом Мат'є де Лессепсом укладає угоду, якою підтверджує старі договори про скасування рабства для християн, піратства і свободу торгівлі та торгівлі для всіх іноземців у Тунісі. Цей договір також передбачає остаточне скасування практики використання подарунків, пожертв бею та його сановникам від європейців. За таємною статтею угоди бей Франції місце в Карфагені для встановлення пам'ятника на честь короля Людовика IX. Ця угода призвело до посилення торгівельних зв'язків між містами Туніс і Марсель, а також збільшення кількості мальтійських, французьких, британських, італійських та грецьких торгівців.

1831 року вирішив запровадити військовий прапор, що відрізнявся би від османського. Цей день є заснуванням сучасного прапору Тунісу. Помер 1835 року. Йому спадкував брат Мустафа.

ДжерелаРедагувати

  • Ibn Abi Dhiaf, Présent des hommes de notre temps. Chroniques des rois de Tunis et du pacte fondamental, vol. III, éd. Maison tunisienne de l'édition, Tunis, 199