Альґіз
Альґіз (нім. Elhaz, англ. Algiz) — п'ятнадцята руна германського Старшого (першого) Футарка. Передавала звук [z] (припускається також фонетичне значення [ks]). Традиційно називається альґізом, бо згідно класифікації Гвідо фон Ліста йде під назвою нім. Mann; Mond (людина, чоловік; Місяць, мати; порожній — мертвий)[1].
Ця руна відома у двох формах — прямій та перевернутій. У загальнонімецькому та англосаксонському футарках вона вживається лише у прямому становищі. Однак у більшості скандинавських футарків вона фігурує в обох різновидах, причому у прямій має фонетичну відповідність «М» і називається «Маннар» (MannaR), тобто виявляється тотожною руні Манназ. У перевернутій формі в скандинавських рунічних рядах вона позначає звук, середній між r і z, надаючи слову відтінок магічного звучання. Наприклад, ісландське слово AsgardR записувалося поруч рун Ансуз, Совуло, Гебо, Ансуз, Дагаз і Альгіз, причому Альгіз зображувалася перевернутою і трохи більшою, ніж інші руни. Можливо, це робилося для того, щоб відрізнити звичайну «літерну» руну від руни магічного звуку.
Значення ред.
Значення руни невідоме. Однак існує припущення, що вона означає «лось»[2], очерет (осока)[3]. Умовна назва заснована на прочитанні рунічного імені в англо-саксонській поемі[en]. Вільгельм Грімм уперше запропонував прочитати її як eolh або eolug, тобто «лось».[4]
Найдавніше значення цієї «примордиальної категорії» — руна «захисту»[3], «лосина осока»[5]. Бо лось вважався могутнім оберегом. Руна, що, як вважалось, може створювати енергетичні канали навколо себе.
Пряме примордиальне значення: захист, щит. Захищена схованка, можливість захищати себе або інших. Відбиття зла, опікун, оберігання. Зв'язок з богами: (Аси і Вани), схід нового дня, вищі цілі. Правдивість власних інстинктів. Досягнення успіху або його закріплення, виграного чи набутого.
Слідування за іншим. Гострота уваги, глибина розуміння та швидкість реакцій будь-якого діяча обмежені, але завжди є хтось спостережливіший, досвідченіший, швидший, за ким можна слідувати собі на користь.
Протилежне до нього примордиальне значення: прихована загроза, використання вищими силами, втрата божественного зв'язку. Табу, заборона, попередження.
Часто використовувалася для нанесення на зброю та в геральдиці.
Див. також ред.
- Слов'янські руни
- Руни Одіна
- {{Script}} — шаблон для відображення рунічної писемності.
Примітки ред.
- ↑ Гвидо фон Лист, «Тайна рун [Архівовано 22 грудня 2016 у Wayback Machine.]» — г. Москва, изд. «Гелиос»-«София», 2001 г. — С.54-56
- ↑ Ральф Х. Блюм, «Книга рун» (Руны викингов), изд. София, г. Москва, — С.131
- ↑ а б Ральф Х. Блюм, «Книга рун» (Руны викингов), изд. София, г. Москва, — С.187
- ↑ Wilhelm Karl Grimm. Über deutsche Runen, 1821
- ↑ Эдред Торссон, «Источник судьбы», изд. «Гелиос», изд. «София», г. Москва, 2002 г. — С.72-73
Джерела ред.
- Ральф Х. Блюм, «Книга рун» (Руны викингов), под общ. ред. Платова Антона, пер. с англ. Ласточкин С. Е., Фаминская Т. В., изд. «София», г. Москва, 2000 г. — 192 с. ISBN 5-220-00334-8 (рос.)
- Гвидо фон Лист, «Тайна рун [Архівовано 22 грудня 2016 у Wayback Machine.]», общая редакция Антона Платова, перевод с англ. Л. Колотушкиной, — г. Москва, изд. «Гелиос»-«София», 2001 г. — 144 с. ISBN 5-220-00439-5, ISBN 5-344-00095-2. (рос.)
- Эдред Торссон, «Источник судьбы» (научно-популярное издание), под общ. ред. Платова Антона, пер. с англ. Емельяновой М., Коровина М., изд. «Гелиос», изд. «София», г. Москва, 2002 г. — 176 с. ISBN 5-344-00079-0 (рос.)
- Эдред Торссон. Северная магия. — Киев : «София», 1997. — С. 256. — (Мистерии германских народов) — ISBN 966-7319-01-6. (рос.)
- Stephen Edred Flowers (pen-name «Edred Thorsson»), «Runecaster's Handbook (At the Well of Wyrd)», Samuel Weiser Inc., York Beach, 1988 (англ.)
- Stephen Edred Flowers (pen-name «Edred Thorsson»), «The Secret of the Runes», Destiny Books. 1988. ISBN 0-89281-207-9. (англ.)
- Guido von List, «Das Geheimnis der Runen». [Vienne. 1908. (нім.)