Альципа мала

вид птахів
Альципа мала

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Pellorneidae
Рід: Рудоголова альципа (Schoeniparus)
Вид: Альципа мала
Schoeniparus dubius
(Hume, 1874)
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Alcippe dubia
Посилання
Вікісховище: Schoeniparus dubius
Віківиди: Schoeniparus dubius
МСОП: 22716627

Альци́па мала[2] (Schoeniparus dubius) — вид горобцеподібних птахів родини Pellorneidae. Мешкає в Гімалаях і горах Південно-Східної Азії.

Опис ред.

Довжина птаха становить 14-15 см. Верхня частина тіла коричнева, нижня частина тіла бежева. Лоб рудуватий, скроні чорнуваті, над очима довгі білі "брови".

 
Мала альципа (попереду)

Підвиди ред.

Виділяють п'ять підвидів:[3]

  • S. d. mandellii (Godwin-Austen, 1876) — від східних Гімалаїв до західної М'янми;
  • S. d. intermedius Rippon, 1900 — північно-східна і східна М'янма, захід китайської провінції Юньнань;
  • S. d. genestieri (Oustalet, 1897) — південний і південно-східний Китай і північний Індокитай;
  • S. d. cui (Eames, JC, 2002) — південно-східний Лаос і центральний В'єтнам;
  • S. d. dubius (Hume, 1874) — південно-східна М'янма і західний Таїланд.

Поширення і екологія ред.

Малі альципи мешкають в Індії, Бутані, Китаї, М'янмі, Таїланді, Лаосі і В'єтнамі. Вони живуть у вологих гірських тропічних лісах і чагарникових заростях. Живляться переважно комахами, зокрема жуками, а також насінням трав (зокрема гірчака і сумаха). Сезон розмноження триває з квітня по червень в Китаї та з лютого по черевень в Індокитаї.

Примітки ред.

  1. BirdLife International (2016). Schoeniparus dubius. Архів оригіналу за 24 листопада 2021. Процитовано 24 листопада 2021.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (October 2021). Babblers, scimitar babblers, ground babblers, Alcippe fulvettas. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 30 вересня 2018. Процитовано 23 жовтня 2021.