Вікіпедія

Альфа-особина

Альфа-особина — в дослідженнях соціальних тварин позначення особин найвищого рангу. Є альфа-самець і/або альфа-самка, яким підпорядковуються інші особини. Коли є й альфа-самець, і альфа-самка, то це альфа-пара. Альфа-статус найчастіше отримується через фізичну перевагу.[1]

У горил зазвичай тільки альфи отримують додаткові послуги, такі як груммінг, з боку інших осіб

Альфи

ред.

Альфами можуть бути як самці, так і самки, а також і ті та інші, в залежності від виду[2]. Коли самець і самка виконують цю роль спільно, їх називають альфа-парою. інші тварини у групі зазвичай виявляють стосовно до альф різні ознаки підпорядкування.

Альфи зазвичай отримують переважний доступ до їжі, хоча ступінь цього переваги варіюється в залежності від виду. Альфи чоловічої або жіночої статі можуть отримати переважний доступ до сексу. У деяких видів розмножуються тільки альфи або альфа-пари.

Альфи можуть досягти свого статусу з допомогою фізичної сили й агресії, або з допомогою соціальних зусиль і створення альянсів всередині групи, або, частіше, просто шляхом розмноження, бувши батьком або матір'ю всіх членів своєї зграї[3].

Зміна альфа-статусу іноді відбувається в результаті бійки між домінантною і підлеглою твариною. Ці бійки іноді ведуть до смерті, в залежності від виду[4].

У людей зміна альф зазвичай відбувається в результаті революції чи повстання[5].

Бети та омеги

ред.

У дослідженнях з етології соціальним тваринам в ієрархічній спільноті іноді присвоюються й інші градації, такі як бета, гамма і омега.

Бета-особини часто виступають як заступники альфи, і, якщо альфа помирає або іншим чином втрачає свій статус, їх місце займають бета. У деяких видів птахів самці спаровуються по двоє: бета-самець допомагає альфа-самцю. Було встановлено, що соціальний статус тварин робить істотний вплив на поведінку залицяння і загальний репродуктивний успіх [6].

Омега (позначається як ω) служить для позначення нижчої касти ієрархічного суспільства. Омега-особини підкоряються всім іншим в спільноті, і інші в групі очікують від них такої поведінки. Омеги можуть також використовуватися як козли відпущення або їм може бути надано найнижчий пріоритет при розподілі їжі[7].

Приклади

ред.

Примати

ред.

Звичайні шимпанзе для встановлення і підтримки альфа-позиції використовують силу, інтелект і політичні альянси[8]. Альфа-самці, які використовують тільки залякування і агресію, щоб зберегти свою позицію, часто провокують невдоволення. У таких випадках утворюються коаліції, які в якийсь момент повалять альфа-самця[9]. Відомі випадки, коли група вбивала альфа-самця[10][11]. Звичайні шимпанзе демонструють повагу до альфа-спільноти за допомогою ритуальних поз і жестів, таких як демонстрація спини, присідання, поклони або похитування[12]. Шимпанзе нижчого рангу, ніж самець альфа, запропонують свою руку, хрюкнув самцеві альфа в знак підпорядкування[13]. Спільноти бонобо, з іншого боку, управляються альфа-самками. Самці для отримання рангу повинні спілкуватися з самками, тому що останні домінують в соціальному середовищі. Якщо самець-бонобо хоче досягти альфа-статусу, він повинен бути прийнятий альфа-самкою[14]. Для підвищення соціального статусу самки-бонобо використовують гомосексуальний секс. Статусні самки рідко обслуговують сексуально інших самок, але самки з низьким статусом сексуально взаємодіють з усіма самками[15].

Горили для підвищення статусу використовують залякування. Дослідження, проведене щодо репродуктивної поведінки самців гірських горил (Gorilla beringei beringei), виявило додаткові докази того, що домінантні самці мають переваги в розмноженні, навіть у групах великого розміру з великою кількістю самців. Дослідження також дійшло до висновку, що доступ до спаровування знижується у горил менш різко, ніж у інших видів приматів: альфа, бета і гамма демонструють більш схожий успіх у спарюванні, ніж передбачалося раніше[16].

Дослідження капуцинів мавп (Cebus apella nigritus)[17] показало, що альфа-самець капуцин є кращим партнером для дорослих самок. Проте внаслідок ієрархії домінування серед самок доступ до альфа-самців мали тільки альфа-самки.

Дослідник приматів М. Фостер (M. W. Foster) виявив, що лідерами частіше стають не самі фізично сильні особини, а ті, хто робить більше для всього спільноті[18].

Собачі

ред.

У минулому панівна точка зору на зграї сірих вовків полягала в тому, що в них відбувається постійна боротьба за домінування, при цьому домінантні особини згадувалися як «альфа» самець і самка, а підлеглі — як «бета» і «омега». Ця термінологія була вперше використана в 1947 році Рудольфом Шенкелем з Базельського університету, який заснував свої висновки на дослідженні поведінки сірих вовків в неволі[19]. Цей погляд на динаміку зграї сірого вовка був пізніше популяризований дослідником Девідом Мехом (David Mech) в його книзі 1970 року «Вовк». Пізніше він виявив додаткові докази того, що концепція альфа-самця, можливо, була помилковою інтерпретацією неповних даних, і формально дезавуював цю термінологію в 1999 році. Він пояснив, що ця концепція значною мірою була заснована на поведінці в неволі зграй, що складаються з неспоріднених особин. Ця думка відображала колись переважну думку, що формування зграй відбувається взимку з поодиноких вовків. Більш пізні дослідження диких вовків показали, що зграя, як правило, являє собою сім'ю, що складається з пари і їх нащадків попередніх 1-3 років. Девід Мех писав, що в такій зграї використання терміна «альфа» для опису батьківської пари «не більш доречно, ніж називати альфою людину-батька». Далі Мех зазначає, що термінологія помилково передбачає «ієрархію домінування на основі сили». За 13 років спостережень за дикими вовками він жодного разу не спостерігав суперництва між ними[20].

В деяких інших видах собачих альфа-самець може не мати ексклюзивного доступу до альфа-самці[21]. Наприклад, у гієноподібної собаки (Lycaon pictus) члени зграї можуть охороняти лігво альфа-самки і її цуценят[22].

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ de Waal, Frans (2007) [1982]. Chimpanzee Politics: Power and Sex Among Apes (вид. 25th Anniversary). Baltimore, MD: JHU Press. ISBN 978-0-8018-8656-0.
  2. ↑ Де Вааль, 2020, с. 38,45,49.
  3. ↑ Letzter, Rafi (12 жовтня 2016). There's no such thing as an alpha male. Business Insider. Архів оригіналу за 28 червня 2019. Процитовано 3 червня 2019.
  4. ↑ Стаття «Dominance hierarchy» - енциклопедія Britannica (англ.)
  5. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 25 жовтня 2017. Процитовано 28 березня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  6. ↑ David R.; Wilson.  // Ethology : journal. — 2009. — Vol. 115, no. 10 (10). — P. 996—1004. — DOI:10.1111/j.1439-0310.2009.01688.x.
  7. ↑ Dutcher, Dutcher та Manfull, 2002
  8. ↑ M; Foster.  // American Journal of Primatology[en] : journal. — Wiley-Liss, 2009. — No. 2. — P. 136—144.
  9. ↑ Insights On Leadership From Chimp Alpha Male Behavior. Renaissance Man Journal. 20 березня 2015. Архів оригіналу за 28 жовтня 2018. Процитовано 28 березня 2020.
  10. ↑ Greshko, Michael (30 січня 2017). In Rare Killing, Chimpanzees Cannibalize Former Leader. National Geographic. Архів оригіналу за 21 червня 2019. Процитовано 28 березня 2020.
  11. ↑ Whyte, Chelsea (30 січня 2017). Chimps beat up, murder and then cannibalise their former tyrant. New Scientist. Архів оригіналу за 26 липня 2019. Процитовано 28 березня 2020.
  12. ↑ ChimpanZoo Homepage. Chimpanzoo.org. Архів оригіналу за 10 листопада 2018. Процитовано 25 серпня 2018.
  13. ↑ Noonan, Michael. Inside a Chimpanzee Community. Canisius Ambassadors for Conservation. Архів оригіналу за 8 грудня 2018. Процитовано 28 березня 2020.
  14. ↑ Cawthon Lang, Kristina (1 грудня 2010). Primate Factsheets: Bonobo. Primate Info Net. Архів оригіналу за 12 квітня 2016. Процитовано 28 березня 2020.
  15. ↑ Edwards, Lin (2 березня 2012). Female bonobos use homosexual sex to increase social status. Phys.org. Архів оригіналу за 21 серпня 2018. Процитовано 28 березня 2020.
  16. ↑ T.S.; Stoinski.  // Behaviour : journal. — 2009. — No. 9. — P. 1193—1215. Процитовано 2012-04-01.
  17. ↑ Barbara; Tiddi.  // American Journal of Primatology[en] : journal. — Wiley-Liss, 2011. — No. 8. — P. 812—820.
  18. ↑ M.W.; Foster.  // American Journal of Primatology[en] : journal. — Wiley-Liss, 2009. — Vol. 2009, no. 2. — P. 136—144. — DOI:10.1002/ajp.20632. — PMID 19025996 .
  19. ↑ Schenkel's Classic Wolf Behavior Study Available in English. Davemech.org. Архів оригіналу за 11 липня 2018. Процитовано 25 серпня 2018.
  20. ↑ Mech, L. David.  // Canadian Journal of Zoology[en] : journal. — 1999. — Vol. 77, no. 8. — P. 1196—1203. — DOI:10.1139/z99-099.
  21. ↑ Greenberg та Haraway, 1998
  22. ↑ Hogan, C. Michael (2009). N. Stromberg (ред.). Painted Hunting Dog: Lycaon pictus. GlobalTwitcher.com. Архів оригіналу за 9 грудня 2010.

Література

ред.
  • Франс Де Вааль. Последнее объятие Мамы. Чему нас учат эмоции животных. — М.: Альпина нон-фикшн, 2020. — ISBN 978-5-00139-186-9.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Альфа-особина&oldid=41745709