Алоей
Алоей (дав.-гр. Ἀλωεύς, грец. Aloeus) — у давньогрецькій міфології гігант, син Посейдона і Канаки, старшої дочки Еола. Був одружений з Іфімедією, дочкою фессалійського царя Тріопа, а пізніше — з Ерибеєю. Від першого шлюбу мав сина Салмонея, а від другого — братів-велетнів Ота й Ефіальта, більш відомих як Алоади.
| Алоей | |
|---|---|
| Посада | король Коринтуd |
| Батько | Посейдон |
| Мати | Канака |
| Діти | Панкратіяd і Лаодіка[d] |
За Гомером[1] саме Ерибея, жінка Алоея, розповіла богам Олімпу, що От і Ефіальт полонили Арея, за що Алоей зняв з неї шкіру живцем.
В «Енеїді» Вергілія сини Алоея були знайдені в підземному світі, і там Еней бачить, як їх карає Радамант. Ця сцена з Вергілія була попередником зображення пекла Данте. Вважається, що Алоей заснував місто Алус в Етолії.
Не плутати з міфічним персонажем Алойєм, сином бога Геліоса та Перси, братом Перса та Аета; правителем Асопії, батьком Епопея.
Див. також ред.
Примітки ред.
Література ред.
- Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.
- Hans von Geisau: Aloaden, Aloiden in: Der Kleine Pauly, Band 1, Spalte 276