Алмаз-1А
Алмаз-1А — автоматична орбітальна станція, створена за програмою «Алмаз-Т» з метою виконання програм наукового та економічного призначення, міжнародного співробітництва Міністерства Оборони СРСР. Основним призначенням станції був радіолокаційний огляд Землі за допомогою РСА «Меч-КУ».
| Алмаз-1А | |
|---|---|
| Основні параметри | |
| Повна назва | Алмаз-1А |
| Виготівник | НПО Машинобудування |
| Тип апарата | Автоматична орбітальна станція |
| Штучний супутник | Землі |
| Дата запуску | 31 березня 1991 00:00:00 UTC |
| Ракета-носій | Протон-К |
| Космодром | Байконур |
| Тривалість польоту | 5,5 міс. |
| Схід з орбіти | 17 вересня 1992 00:00:00 UTC |
| Технічні параметри | |
| Маса | 18.55 т[1] |
| Розміри | 15 |
| Потужність | 2,4 кВт |
| Джерела живлення | Сонячні батареї площею 86кв.м² |
| Орбітальні дані | |
| Нахил орбіти | 72,7 ° |
| Період обертання | 92 хв |
Конструкція та історія експлуатації
ред.Станція була створена спочатку в безпілотному варіанті. За базовий варіант була прийнята ДОС «Алмаз».
Двосторонній огляд не був реалізований через нерозкриття антени лівого борту (помилка циклограми розкриття). З цієї причини зйомка полярних областей вище 72° пн.ш. була можливою тільки при розвороті КА на 180° навколо вертикальної осі.
Розрахунковий термін існування був 30 місяців. Однак, підвищена сонячна активність в період польоту змусила кожні 24 доби (в середньому) здійснювати корекцію орбіти. З цієї причини запас палива для корекції орбіти був витрачений раніше прогнозованого. Керований спуск КА з орбіти був здійснений 17 жовтня 1992.
В ході експлуатації КА «Алмаз-1А» був накопичений великий матеріал по радіолокаційному зондуванню Землі в S-діапазоні. Було здійснено велику кількість унікальних експериментів з зондування морської поверхні, спостереженню течій, поверхневих проявів внутрішніх хвиль, спільні багаточастотні експерименти з РСА іноземних КА. Широко використовувалося зондування під крутими кутами на малих дальностях, де потенціал РСА вище.
Корисне навантаження
ред.РСА «Меч-КУ» — радіолокатор з синтезованою апертурою антени розробки НВО «Вега».
Радіолокаційна система включала в себе дві хвильові антенні решітки розміром 1,5×15 м, що формують два окремих променя.
Характеристики:
- Робоча частота — 3 ГГЦ;
- Просторова роздільна здатність — 15 м;
- Поляризація сигналів — лінійна горизонтальна;
- Випромінювана потужність — 190 Вт (імпульсна), 80 Вт (середня);
- Тривалість зондувального імпульсу — 0,07 і 0,1 мс;
- Частота повторення імпульсів — 3 кГц;
- Ширина променя САР на місцевості — 30 км;
- Ширина смуги захоплення — 350 км;
- Протяжність записи РЛ-зображення уздовж траси — 20-240 км.
Склад:
- Резервна РСА, аналогічна що використовувалася на КА «Космос-1870»
- Радіометр з робочими довжинами хвиль 08 і 5 см, що забезпечують отримання зображень в смузі шириною 600 км з просторовою роздільною здатністю 10-30 км і радіометричної точністю 0,3 гр.
Інформація з борту передавалася на землю за допомогою супутника-ретранслятора «Луч» в цифровому вигляді. Щодня забезпечувалася обробка до 100 знімків.
Цікаві факти
ред.- НВО Машинобудування і Hughes STX уклали контракт на використання РЛ-знімків з борту станції в США. Доходи від реалізації склали 250 тис.$, хоча спочатку планувалося продати на 2 млн $.
- Зі станції «Алмаз-1А» була успішно здійснена розвідка льодової обстановки навколо теплохода «Сомов», затиснутого льодами в Антарктиді в період полярної ночі, і видано рекомендації щодо виведення його з льодового полону.
Джерела
ред.- С. В. Гарбук, В. Е. Гершинзон «Космические системы дистанционного зондирования Земли». — М., 1997.
- В. С. Верба, Л. Б. Неронский, И. Г. Осипов, В. Э. Турук «Радиолокационные системы замлеобзора космического базирования». Изд.: «Радиотехника», 2010.
Примітки
ред.- ↑ Juno Mission to Jupiter (PDF). NASA. 04/09. с. 2. Архів (PDF) оригіналу за 14 липня 2013. Процитовано 5 квітня 2011.