Аллоброги

Аллоброги (лат. Allobroges) — велике кельтське плем'я, що жило у Нарбонській Галлії, та займало територію між Роною і Ізером, у північній частині Дофіне і Савої до Женевського озера.

Мапа Галлії 1 ст. до н. е.

Близько 123 до н. е. вони марно намагалися захистити Галлію від римлян, які близько 125 до н. е. почали робити перші значні завоювання на південному сході цієї країни. У 121 до н. е. вони скорились римській владі завдяки зусиллям Квінта Фабія Максима — який отримав за це прізвисько «Allobrogicus». У 61 році до н. е. під проводом Катугната спробували повстати, проте невдало. Остаточно увійшли до складу Нарбонської провінції лише при Юлії Цезарі.

Головним містом аллоброгів була Вієнна, прикордонним ж з гельветами — Женева. З решти їхніх міст слід згадати ще Куларах, перейменований близько 379 в Гратіанополіс, нинішній Гренобль.

У 61 році до н. е. відбулося останнє повстання аллоброгів.

Посли аллоброгів відіграли також значну роль при Змові Катіліни, зрадивши Катіліну на користь тогочасного консула Цицерона.

Див. також

• Бранк

Джерела

• Юлій Цезар «De Bello Gallico» [Архівовано 25 грудня 2016 у Wayback Machine.](лат.)