Алкмеон Кротонський (Alkmaion) — давньогрецький філософ та теоретик медицини. Жив у V ст. до н. е. Можливо був учнем Піфагора. Автор першого давньогрецького медичного трактату.

Алкмеон Кротонський
дав.-гр. Ἀλκμαίων
Народивсяневідомо
Кротоне
Померневідомо
Кротоне
Діяльністьлікар, філософ
Галузьфілософія
Знання мовдавньогрецька
Роки активності6 століття до н. е.[1]5 століття до н. е.[1]
НапрямокПіфагореїзм[2] і Досократики[2]

Медичні погляди

ред.

Алкмеон вважав джерелом свідомості мозок, а не серце, як його сучасники. Спираючись на розтини тварин і на спостереження захворювань мозку він відкрив головні нервові шляхи, які він, як і Аристотель, називає «ходами» або «каналами», їх шляхи і закінчення у головному мозку.

У ряді своїх праць Алкмеон писав про розвиток зародку в лоні матері.

Алкмеон відомий у історії психології як засновник принципу нервізму. Він першим пов'язав психіку з роботою головного мозку і нервовою системою загалом.

Життєдіяльність організму Алкмеон пов'язував з кровообігом. Він вважав, що приток крові в жили спричинює пробудження, відтік крові від жил — до сну, а повний відтік — до смерті. Загальний же стан організму визначається співвідношенням чотирьох стихій: води, землі, повітря і вогню, які є будівельним матеріалом для тіла. Правильна координація, рівновага, гармонія цих чотирьох елементів забезпечує фізичне здоров'я людини і добрий душевний стан. Порушення цієї рівноваги веде до хвороб. Рівновага і гармонія стихій залежить від їжі, кліматичних та географічних умов, від особливостей організму людини.

На ідеї Алкмеона спирається вся медицина Гіппократа.

Література

ред.

Посилання

ред.
  1. а б Чеська національна авторитетна база даних
  2. а б Répertoire des sources philosophiques antiquesCNRS.